Способи повної підробки документів, їх ознаки та методика їх виявлення

В дійсності відносно простий по поліграфічному виконанню та застосованим матеріалом документ має багато властивостей та особливостей, абсолютно точне відтворення яких при підробці є неможливим. З цього слідує – абсолютно точна підробка документа неможлива і отже навіть при найвищій якості підробки детальний аналіз дозволяє виявити у документі такі відхилення від оригіналу, які є достатніми для встановлення підробки.

Відомі два основні способи підробки – типографський спосіб та ксерокопіювання.

Загальні ознаки, які вказують на повну підробку документу для обох способів:
- не витримуються розміри бланка паспорта у порівнянні з оригінальним, дійсним зразком;
- використання різних матеріалів для виготовлення обкладинки паспорта, які не відповідають опису паспорта, а також використовування паперу для виготовлення внутрішніх сторінок паспорту низької якості (відсутність водяних знаків);
- недостатня чіткість дрібних деталей малюнків та тексту;
- зміна загальних розмірів відтиску печатної форми за рахунок не дотримання масштабів;
- відсутність люмінесценції при дослідженні документу під УФП.

Приватні ознаки підроблених документів, які виготовленні типографським способом:
- різниця у видах печаток;
- не співпадання в графіці окремих елементів оформлення документа, передачі градацій тону чорно-білого тонового зображення та в кольоропередачі;
- помилки в тексті та в місці його розташування;
- різниця шрифту, фарби;
- дефекти печатних елементів;
- зміна абсолютної та відносної ширини штрихів порівняно зі штрихами оригінального зразка;
- викривлення малюнка друкованих елементів букв в процесі травлення металевої форми.

Приватні ознаки підроблених документів виготовлених ксерокопіюванням:
- при дослідженні документу у збільшеному виді – зернистість зображення;
- відсутність ознак, які властиві різним видам печаток;
- недотримання місця розташування надпису малюнків при усадці отриманих ксерокопій до книжного блоку;
- різниця в насиченості забарвлення фонових сіток, написів суміжних сторінок.

Залежно від цілі, що переслідується при підробці документу, кваліфікації і технічних можливостей виконавця, підробка може бути частковою або повною.

Підробка є повною, коли по справжньому документові відтворюються ще раз всі його складові частини (папір, палітурний матеріал та ін.), текстовий і фоновий друк, рукописне та машинописне заповнення бланку, підписи посадових осіб, відтиски печаток та інші реквізити.

За способами виготовлення повна підробка документів може здійснюватися:
- ксерокопіюванням;
- електрографією;
- термокопіюванням;
- виготовленням документів з форм плаского офсетного друку;
- зроблених фотохімічним засобом;
- виготовлення документів, надрукованих з кліше;
- фотографічним способом.

При дослідженні документу, з метою встановлення повної підробки, документ який перевіряється, порівнюється зі справжнім.
Але на практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли при перевірці зразки справжніх документів відсутні.
Проте, і в таких випадках можна прийти до висновку про наявність підробки, якщо достатньо добре знати характерні особливості захисних властивостей дійсних документів і можливі відхилення від них, що в тій чи іншій мірі виникають при підробці.

Справжній документ друкується безпосередньо з набору (стереотипу) або іншої друкованої форми, а підроблений – звичайно друкується з цинкового кліше, зробленого фотохімічним способом.

Кольорово-розділове фотографування захисної сітки забезпечує найбільшу точність відтворення оригіналу. Але фотографування – лише перший етап виготовлення підробки. Далі слідує ретуш (підмалюнок) фотографічного зображення, перекопіювання зображення на металеву (цинкову) пластину, травлення цинкової форми, корегування металевої друкованої форми і нарешті, друкування документа.

На кожному із цих етапів неодмінно виникають ті непомітні на перший погляд відмінності від оригінальної друкованої форми, що є характерними ознаками підробки. До них належать:
- зміна загальних розмірів відтиску друкованої форми через недотримання масштабів при фотографуванні і вставки фотографічних матеріалів у процесі їх обробки;
- зміна абсолютної і відносної товщини штрихів малюнка документа, що досліджується порівнянням зі штрихами згідно зразку оригіналу;
- недостатня чіткість дрібних деталей через скривлення при фотографуванні, копіюванні та малюванні;
- викривлення зображення друкованих елементів літер у процесі травлення металевої (цинкової) пластин у кислоті тощо.

Тому, якщо в документі, який перевіряється вдасться виявити зазначені ознаки, то маємо серйозні підстави для того, щоб сумніватися в його дійсності.
Кваліфіковане дослідження віддрукованих документів починається з визначення способів друку, використаних при виготовленні справжніх документів і при їх підробці.
Окремі злочинці, готуючись до підробки документів, вивчають технологію поліграфічного виготовлення друкованих форм, злочинним шляхом добувають шрифти, пробільний матеріал, підбирають відповідний за кольором і відтінком папір і політурний матеріал, що дозволяє їм виготовляти підроблені документи, надто схожі з оригіналом.

Останнім часом широкого розповсюдження набула повна підробка документів способом ксерокопіювання. Дані підроблені документи, як правило, важко виявити візуально, проте ксерокопіювання документів добре виявляється при застосуванні спеціальних технічних засобів для перевірки документів в ультрафіолетовому і інфрачервоному промінні та навіть при незначному збільшенні.

Основними ознаками підробленого документа, виготовленого способом ксерокопіювання, є:
- на різних сторінках підробленого документа кольорова насиченість фонових сіток, написів, малюнків і інших відміток не однакова;
- як правило, на сторінках документа відсутні водяні знаки;
- при ультрафіолетовому проміні добре видимі підроблені водяні знаки;
- мікротекст, мітки, розміщені на невеликій відстані, (0,1мм) злиті разом;
- на підроблених документах краща спроможність паперу до відбивання світла, більш яскраве свічення паперу і чітко виражена фонова сітка, а також інші позначки;
- нитка зшивання бланка документа, як правило, не люмінісцює під ультрафіолетовим промінням;
- мітки, деякі написи, виконані із органічних речовин не видимі в інфрачервоному промінні.

Ознаки електрографічного виготовлення документів:
- штрихи утворюються скупченням дрібних блискучих крупинок фарбуючої речовини, сплавлених під дією нагрівання і розчинення при закріпленні;
- багаточисельні забруднення незадрукованої поверхні документа окремими сплавленими крупинками або їх скупчення;
- нерівномірне фарбування штрихів і нечіткі їх контури.
Перелічені ознаки чітко розпізнаються при мікроскопічному дослідженні навіть при невеликих збільшеннях.

Ознаки документів, виготовлених термокопіюванням:
- напівпрозорий папір;
- штрихи тексту, що копіюються, мають діапазон від темно-коричневого до чорного кольору.
Ознаки спостерігаються неозброєним оком і при незначних збільшеннях. Від впливу сильного світла (штучного чи природного) папір темніє.

Ознаки документів, одержаних із форм плаского офсетного друку, виготовлених фотохімічним способом:
- рівномірне поверхневе положення фарбуючої речовини у штрихах невеликим шаром;
- відсутність слідів тиснення на папір на лицевій та зворотній сторонах аркушу;
- відхилення загальних розмірів зображень внаслідок недотримання масштабу при фотографуванні;
- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей;
- стовщення штрихів малюнку і тексту у порівнянні з оригіналами. Зазначені ознаки вивчаються за допомогою мікроскопічного дослідження.

Ознаки документів, які віддруковані з фото-цинкографічного кліше:
- втиснення штрихів тексту і малюнку у напір і стовщення фарбового шару по краям штрихів;
- відхилення розмірів друкованого відтиску від оригіналу через недотримання масштабів зйомки при фотографуванні;
- відхилення в товщині штрихів тексту і малюнку в друкованому відтиску, спричинені умовами фотографування, обробки фотоматеріалів, травлення при виготовленні кліше і друку;
- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей, нерівні краї і розриви в штрихах, "з'їдених" кислотою, округлість кутів, позначених двома штрихами (внаслідок "витравлення" кислотою при виготовленні кліше).

Ознаки документів, виготовлених фотографічним способом:
- збільшена товщина паперу, неоднаковість її спектральних властивостей на лицевій та зворотній сторінках;
- лицева сторона при зволожені стає злегка клейкою;
- підвищення крихкості паперу;
- сіро-чорний колір штрихів тексту і малюнків.
Ознаки добре виявляються при мікроскопічному дослідженні, під ультрафіолетовим промінням різка реакція.

Часткова підробка документів
Це такий вид підробки, коли в реквізити справжнього документа вносяться зміни, доповнення чи виконується заміна якої-небудь його частини. Вибір засобу часткової підробки залежить не тільки від мети і можливостей особи, яка здійснює підробку, але і від особливостей підробленого документа (якість паперу бланка, вид захисту, властивостей чорнила, якість штемпельної фарби та ін.) Часткова підробка документів є найбільш поширеним видом підробки. Пояснюється це тим, що для її здійснення не треба складного поліграфічного устаткування, оскільки зміни вносяться в уже існуючий справжній бланк документа. Залежно від того, які реквізити документа фальсифікатор планує змінити, застосовується той чи інший спосіб підробки.
Є декілька основних способів часткової підробки документів:
- механічна підчистка тексту;
- витравлювання (вибарвлення) тексту;
- дописки та виправлення в рукописному тексті;
- додруковування та виправлення в машинописному тексті;
- заміна аркушів документа;
- заміна фотографії в документі;
- підробка відтисків, печаток, штампів, підписів.

Механічна підчистка тексту
Механічна підчистка тексту – вилучання рукописного, машинописного, друкарського тексту чи інших реквізитів документа з метою його підробки.
При цьому способі речовина, якою фарбують штрихи, механічним засобом видаляється з документа разом з верхнім шаром паперу різної товщини. Зробити це без порушень хоча б тоненького шару паперу неможливо, бо волокна поверхні паперу пофарбовані. Чим глибше пофарбований папір, тим товстіший його шар підлягає вилученню.
Механічна підчистка тексту виконується шляхом зіскоблювання або стирання його штрихів, для цього застосовуються ріжучи предмети (лезо бритви чи ножа, літографічні або звичайні голки), або шкільні ластики різних сортів. При цьому способі підробки завжди залишаються сліди.

До основних ознак, за якими виявляється механічна підчистка тексту, відносяться:
- зміна поверхневої обробки паперу. У місцях підчистки порушується зчеплення волокон (з'являється своєрідна ворсистість), тим самим зменшується або повністю виключається глянс (лиск) паперу. Для маскування такого дефекту місце підробки може бути розгладжено площиною нігтя, що призводить до появи в місці підчистки більшого блиску у порівнянні з природним блиском паперу, а це в свою чергу свідчить про механічну підчистку. Виявляється при розгляді ділянки підчистки а косих променях світла:
- зміна прозорості паперу. При написанні тексту чорнилом воно проникає в товщу паперу, тому, підчищуючи рукописний текст разом зі штрихами чорнила, усувається інколи чималий шар паперу. Унаслідок цього в місці підчистки товщина паперу зменшується і збільшується її прозорість. Виявляється в проникаючих променях світла:
- зміна міри проклейки паперу. У місцях підчистки порушується поверхнева обробка паперу, у тому числі і проклейка. При цьому відкриваються пори між волокнами, і у такому розпушеному стані папір стає гігроскопічним (добре вбирає вологу). При повторному нанесенні тексту чорнило в місцях підчистки розпливається в усіх напрямках. Легко виявляється при візуальному огляді (особливо за допомогою лупи).
- порушення малюнка фонової сітки. При підчистці разом з текстом неминуче виводиться частина фонової сітки, порушується її малюнок, і на документі утворюється світла поверхня. Виявляється у відбитому світлі;
- залишки штрихів первинного тексту. При виконанні тексту чорнилом волокна фарбуються не тільки на поверхні, але й на достатньо великій глибині аркуша. Тому при підчистці тексту невелика частина фарбованих волокон нерідко залишається невиведеною. Таки залишки штрихів виведеного тексту у вигляді речовини, яка фарбує (чорнило), є ознакою підчистки. Виявляється при дослідженні документа у відбитому світлі із застосуванням лупи або мікроскопа. Мала кількість речовини, яка залишилась у віддалених штрихах і невидима навіть під мікроскопом, у ряді випадків має спроможність люмінесцирувати під впливом збуджуючих промінів.

Витравлювання (вибарвлення) тексту
Вилучення тексту може бути здійснене шляхом його хімічного травлення (виведення чорнила, барв що входять до його складу), знебарвлення під дією деяких препаратів. Речовина для травлення наноситься на всю ділянку паперу, яка зайнята текстом, або тільки на штрихи тексту, що виводиться. У деяких випадках документ цілком занурюють у розчин для травлення, при цьому стійка до дії подібного роду хімічних реактивів друкарська фарба не витравлюється. До основних ознак, за якими можна встановити факт травлення тексту, відносяться:
- зміна кольору і відтінку паперу. Одночасно з хімічними змінами барвника чорнила відбувається і часткова зміна структури деяких речовин, які входять до складу паперу, унаслідок чого на білому папері залишаються плями жовтого кольору, або плями більш світлого, ніж фон паперу, відтінку. Виявляється візуально у відбитому світлі;
- зміна кольору люмінесценції паперу. Під впливом хімічних реактивів відбувається зміна складу речовин, які додаються в папір у процесі його виготовлення, що у більшості випадків викликає гасіння свічення паперу. Тому в місцях хімічного травлення тексту у світлі УФ променів спостерігаються темні плями, що мають тім більший контраст з фоном, чим яскравіша люмінесценція паперу. У деяких випадках продукти взаємодії речовини, яка фарбує, та реактивів можуть мати власну люмінесценцію, відмінні за кольором та інтенсивністю від люмінесценції паперу. Виявляється при дослідженні документа а УФ променях;
- зменшення глянсу паперу. Унаслідок змочування паперу розчином для травлення з нього частково вимиваються наповнювачі, клеючі та інші речовини. Папір стає більш пористим, волокна його трохи піднімаються, що призводить до зменшення глянсу (лиску) і помітного підвищеня шорсткості (матовості) поверхні наперу. Виявляється у відбитому світлі;
- зміна кольору захисної фонової сітки. Як правило для нанесення фонових сіток використовуються барви, які під дією речовин для травлення змінюють свій колір чи знебарвлюються, або змиваються при впливі на них водних розчинів. Інколи до складу друкарської фарби чи самого паперу додають безколірні індикатори, що набувають інтенсивного забарвлення під дією кислот, променів та інших складових частин реактивів для травлення. Виявляється у відбитому світлі.
- розмивання і часткове знебарвлення чорнила нового тексту. При дії на поверхню паперу хімічними реактивами разом з вилученням чорнила початкового тексту порушується проклейка паперу. Інколи настільки сильно, що чорнило знов написаного тексту не тільки розчинюється, але і проникає на інший бік паперу. Крім того, при дуже інтенсивній обробці початкового тексту, чорнило нового тексту під впливом речовин для травлення, які залишилися в папері, дещо знебарвлюється. Виявляється у відбитому світлі.

Дописки та виправлення в рукописному тексті
Цю підробку застосовують, головним чином, у тих випадках, коли для використання документів зі злочинною метою достатньо невеликої зміни в тексті. При дописці надто важко буває відтворити конфігурацію літер і цифр, почерк початкового заповнення документа. Цей спосіб підробки можна виявити за графічними різницями між дописаним і початковим текстом (окремими письмовими знаками чи штрихами). Як правило, дописані або виправлені літери, цифри виділяються зі всього тексту за формою, розмірним співвідношенням, розміщенням, нахилом, шириною штрихів, відсутністю плавних переходів від одного графічного елемента до іншого. Дописані штрихи, як правило, відрізняються товщиною від штрихів основного тексту. Дописані штрихи і літери відрізняються кольором і відтінком чорнила.

Додруковування та виправлення в машинописному тексті
Додруковування і виправлення в документах, виконаних на друкарській машинці, виявляються за такими ознаками:
- незбіг рисунка шрифту додрукованого і початкового текстів (додрукування на іншій машинці);
- різниця в розміщенні друкованих знаків за вертикаллю (незбіг напряму лінії рядка), нахилом, відстанню між літерами в додрукованому і початковому текстах;
- різниця в дефектах однойменних друкованих знаків;
- сліди підготовки у вигляді слабких відтисків окремих друкованих знаків від спробних ударів.
Виявляється при дослідженні у відбитому світлі із застосуванням лупи.
Додруковування та виправлення в машинописному тексті часто використовуються для зміни серійного номеру викраденого паспортного документа (візової етикетки) з метою перешкодити його виявленню.
Під УФ променями видно що додрукована цифра залишається чорною, а не світиться зеленим кольором, як дійсний номер.

Заміна аркушів документа
Підробка документа полягає в заміні тих його аркушів, які за своїм змістом небажані для злочинця.
Особливостями, які характеризують заміну аркушів у документі є:
- незбіг нумерації аркушів, серії і номера документа на аркушах;
- різниця у форматі аркушів;
- додаткові проколи від металевої скріпки або голки у разі прошиття нитками) в аркушах документа;
- різниця в кольорі, відтінку, інтенсивності люмінесценції паперу, друкувальному барвнику та ін.;
- різниця в тексті заповнення (почерк, речовина для фарбування, шрифт друкарської машинки) на аркушах документа. Виявляється візуально при дослідженні документа у відбитому світлі та в УФ променях.

Заміна фотографії в документі
Заміна фотографії є одним з найбільш поширених способів підробки документів. Фотографія прикріплюється на документі за допомогою клею, металевих пістонів (скріпок), одночасно клеєм і пістонами, скріпляється зі сторінкою мастичною або конгревною печаткою. В більшості сучасних паспортів сторінка з фотокарткою і установочними даними власника покривається захисною (ламінуючою) плівкою, вона може бути прозорою чи з нанесеними захисними написами, малюнками, які спостерігаються або в скісних, або в УФ променях. Останнім часом все більше стає паспортів в яких замість звичайної фотокартки інформацію про зовнішність власника несе комп'ютерне фотозображення, яке друкується на інформаційній сторінці одночасно з установчими даними.
Замінити фотографію в документі, не залишивши при цьому ніяких слідів, практично неможливо. На практиці зустрічались випадки, коли виконувалась як повна заміна фотографії, так і часткова. При повній заміні вся фотографія виводиться з документа, при частковій – тільки та її частина, яка несе зображення обличчя власника документа (при цьому прагнуть зберегти фрагменти відтисків печаток на фотографії). Для заміни фотозображення виконаного комп'ютерним друком виникає необхідність міняти цілком інформаційну сторінку (повністю підробляти її).
Основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою клею:
- різниця в кольорі (відтінку) видимої люмінесценції клею на різних ділянках зрізу фотографії, яка виникає внаслідок її переклейки із застосуванням іншого сорту клею (неоднакового за складом з попереднім). Виявляється в світлі УФ променів;
- незбіг тексту та зрушення між частинами відтиску гумової або конгревної печаток фотографії і бланка документа. Ця особливість має місце у випадках, коли для заміни використовувалась фотографія, що була раніше скріплена печатками такого ж типу чи зовні схожими, а також коли на фотографії проставляється фрагмент відтиску іншої печатки. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- великий розрив між лініями печатки на фотографії і сторінці документа, або навпаки прикриття фотографією деякої частини відтиску печатки сторінки документа. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- невірна форма печатки, неоднакові розміри друкованих нею знаків, зрушення, нахил і нерівномірність ширини штрихів печатки у відтиску на фотографії. При цьому треба мати на увазі, що навіть у справжніх відтисках печаток та їх частинах, які знаходяться на фотографії, буває інколи істотна деформація від того, що сторінка документа та фотографія розташовані не в одній площині і внаслідок цього тиснення печатки на фотографії дещо більше, ніж на сторінці документа. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- ушкодження поверхні бланка документа на ділянках зрізу фотографії. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі.
- відсутність (повна чи часткова) на бланку документа друкарського тексту "Місце для фотографії", рамки рукописного тексту на контурі фотографії і зменшення (або збільшення) товщини паперу під фотографією. Виявляється в проникаючих променях світла (на просвіт).
Основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою металевих пістонів (скріпок):
- ушкодження скріпок, пістонів і паперу в місцях скріплення фотографії (деформації, проколи, розрив), які виникають при її заміні від впливу того чи іншого інструмента. Виявляється візуально у відбитому світлі:
При тривалому використанні документа пістони (скріпки) можуть зазнавати корозії, сліди якої переносяться на сусідні аркуші документа, як правило, з двох боків, і можуть спостерігатися як візуально, так і у видимій люмінесценції. Наявність при цьому пістонів (скріпок), що не зазнали корозії, свідчить про їх заміну.
Основні ознаки заміни фотографі в документі, інформаційна сторінка якого покрита захисною (ламінуючою) плівкою:
- основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою клею (див. вище);
- при частковій заміні плівки - наявність розтинів за периметром фотографії, виконаних для її заміни. Виявляється візуально, при збільшенні у відбитому світлі;
- при повній заміні плівки – зморшки паперу па зворотній стороні аркуша документа; ушкодження фонової сітки; рештки виведеної плівки; відміна плівки від заводської за товщиною, характером малюнка та ін.;
- відсутність чи грубість виконання на плівці перфорації номера паспорта; лінія розрізу плівки в районі прошивки паспорта (якщо плівка вшивається в бланк документа) або сліди розшивки паспорта. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі, УФ променях;
- при наявності подвійної плівки (коли фотографія вирізається разом з часткою плівки, наклеюється нова фотографія і вся сторінка покривається ще однією плівкою з метою приховати підробку); потовщення захисної плівки у порівнянні з оригіналом; наявність лінії відрізу другої плівки в районі прошивки документа; наявність розтинів першої плівки за периметром фотографії; неспівпадання лінії відрізу першої і другої плівок по периметру сторінки. Виявляється візуально, при збільшенні у відбитому світлі;
Основні ознаки заміни інформаційної сторінки з комп'ютерним фотозображенням власника документа:
Установочні дані з фотозображенням власника документа, в сучасних паспортах різних країн, як правило розташовані на передньому форзаці або другій сторінці паспорта (безномерному окремому аркуші вшитому в блок паспорта між переднім форзацом і сторінкою №1). Так як разом з фотозображенням повністю замінюється сторінка (аркуш), то вона має деякі характерні ознаки підробки які властиві повністю підробленим документам, а саме:
- невідповідність кольорової гами ліній фонової сітки підробленої сторінки фоновій сітці решти сторінок паспорта;
- неякісне виконання написів, малюнків, мікротексту (недодрукування елементів окремих літер, цифр, нерівномірна товщина штрихів, нечіткі контури);
- в УФ променях, як правило, відсутнє світіння ліній фонової сітки, різноманітних захисних малюнків, написів, а світиться сам напір (переважно блакитним кольором); або за наявності захисних малюнків, їх виконано неякісно, зі спрощеннями;
- неякісне виконання підробних голограм та кінеграм, або використання справжніх, вирізаних з дійсних документів;
- потовщення переднього форзаца або інформаційного аркуша (коли підробка сторінка наклеюється поверх дійсної);
- наявність лінії відрізу паперу в районі прошивки паспорта (при заміні сторінки па передньому форзаці), або слідів розшивки паспорта (при заміні переднього і заднього форзаців, які мають складати єдине ціле, або окремого інформаційного аркуша);
- порушення люмінесценції, флюоресценції захисної (ламінуючої) плівки, або використання неоригінальної плівки.

Підробка відтисків, печаток, штампів, підписів
Печатки використовуються для скріплення справжності підписів посадових осіб, фотографії та різноманітних службових записів у документі. Штампи застосовуються для занесення в документ тих чи інших службових позначок (прописка, шлюб, візи та ін.). Відтиски справжніх печаток і штампів відрізняються стандартним шрифтом, рівномірним розміщенням літер і рядків, однаковими інтервалами між словами, рівною лінією рядка, симетричним розміщенням тексту і всіх відтінків рисунка, деформацією фрагментів рисунка і письмових знаків через еластичність гуми.
Печатки та штампи виготовляються з гуми (каучуку) або металу. Гумові дають фарбовані відтиски, металеві служать для нанесення конгревних печаток (рельєфних чи фарбованих відтисків). Для справжніх конгревних відтисків, крім того, характерні рівномірна глибина і форма рельєфу, гладка поверхня ліній рисунка. У той же треба мати на увазі, що справжні відтиски, поставлені сильно зношеними чи зі зрушеннями печатками, відрізнити від підроблених інколи важко, якщо зважати тільки на погану якість їх рисунка. Основними способами підробки печаток (штампів) є:
- рисування печаток (штампів) на документі. При цьому має місце різноманітний обрис і розміри однойменних літер; нахил і зміщення літер щодо лінії рядка; нестандартна форма шрифту, відхилення в змісті і формі рисунка, його несиметричність; неоднакова відстань між літерами і різноманітна ширина штрихів; сліди тиснення від пера, олівця, проколи від циркуля; відсутність деформації фрагментів відтиску через еластичність гуми;
- копіювання зі справжнього відтиску. Може бути виконано в різноманітних варіантах, а саме:
● шляхом безпосереднього копіювання (контрольне перенесення, відтиск тисненням з вологістю) – текст на відтиску, що переноситься, буде у дзеркальному зображенні, якщо досліджуваний відтиск не буде піддаватись читанню, то про його дзеркальність можна зробити висновки за силуетами (контурами) літер і розміщенням великих літер у правому кінці слова;
● шляхом двостадійного копіювання – спочатку одержують дзеркальну копію печатки на писальному або фотографічному папері, а після контактним способом переносять на документ, одержуючи при цьому пряме зображення, такий відтиск печатки буде мати слабке забарвлення штрихів і може містити сліди вологості та матеріалу, який використовувався для копіювання (виявляється в УФ променях);
● шляхом копіювання безпосередньо на документ у прямому зображенні – справжній відтиск поміщається на документ, та обводиться з натиском яким-небудь гострим предметом, що не дряпає, одержане рельєфне зображення обводиться чорнилом чи штемпельною фарбою, в наслідок чого відтиск печатки буде містити ознаки рисування та рельєфне зображення тексту;
- використання печаток (штампів), вирізаних на гумі та інших матеріалах. Відтиски кустарно вирізаних печаток і штампів відрізняються характерними ознаками: літери за розмірами та конфігурацією неоднакові, спрощеної форми, з відхиленнями від правильного положення в рядку, де є кутастість, особливо в овальних штрихах; ширина основних штрихів в однорідних літерах і в лініях рисунка нестійка; текст і рисунок часто розташовані несиметрично; рисунок (герб, емблеми) має великі спрощення чи помилки у своєму змісті та конфігурації;
- застосування друкарського способу. При кваліфікованому наборі і достатньому асортименті шрифтів установити таку підробку без порівняння зі справжнім відтиском печатки надто важко, але від справжніх вони відрізняються рядом характерних загальних ознак – стандартним шрифтом, відсутністю деформації письмових знаків через еластичність гуми, та можуть мати часткові ознаки - несиметричне розміщення тексту, нерівномірні відстані між літерами та словами, невірне положення літер, нерівності рядків, наявність у тексті печатки граматичних помилок, дзеркальне зображення герба (відтиснутого, наприклад, за допомогою монети, значка);
- підробка відтиску конгревної печатки.
Конгревна печатка, як правило, використовується для скріплення фотографії в документі, що засвідчує особу. При заміні фотографії в документі підробляється звичайно не весь конгревний відтиск, а його фрагмент розміщений на фотографії.
На підроблення відтиску конгревної печатки, виконаного від руки предметом типу пишучого вузла кулькової ручки (без стержня), можуть вказувати такі характерні особливості:
- нерівномірність ширини і глибини рельєфних (тиснених) штрихів;
- нерівномірність форми поперечного перетину штрихів;
- недостатньо випуклий рельєф штрихів зі зворотного боку аркуша;
- нечіткість межі штрихів та всього зображення.
На практиці зустрічаються два види дослідження відтисків печаток і штампів – порівняльний і без зразка. Відтиски мастичних (гумових) печаток досліджуються у відбитому нормальному світлі і УФ променях, відтиски конгревних печаток у скісних променях світла. При порівняльному дослідженні відтиск печатки на підробленому документі порівнюється з відтиском відповідної справжньої печатки, при цьому порівнюються:
- розміри печатки (штампу) і її окремих елементів;
- зміст тексту та рисунка печатки (штампу):
- розміщення тексту та рисунка;
- розміри літер та рисунка, ширина штрихів, літер, які утворюють письмові знаки та рисунок;
- зміщення елементів рисунка щодо лінії рядка й одного відносно іншого;
- дефекти в штрихах тексту та контурних ліній рисунка.
Дослідження без зразка проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів з метою виявлення характерних ознак підробки, а саме дослідження документа у відбитому світлі та в УФ променях.

10 величайших изобретений XX века в области денег

Довольно интересное исследование в 2003 году провели американцы при подготовке саммита "Будущее денег". В течение полугода группа исследователей Института Да Винчи изучала сотни инноваций в мире денег, оценивая их по специально разработанной бальной системе.

По итогам проделанной работы в хронологическом порядке был составлен список из десяти изобретений 20 века, оказавших наибольшее влияние на мировую денежную систему.

Некоторые важные новации, такие как торговые и игровые автоматы, дорожные чеки не попали в топ-лист, так как появились еще в 19 веке. И технологий, внедренных в девяностых годах прошлого века, в этом рейтинге также нет. Все потому, что они не достигли такого уровня влияния как следующие:

1) Электронный кассовый аппарат – 1906

Электронный кассовый аппарат впервые был продемонстрирован в 1906 году Чарльзом Франклином Кеттерингом - изобретателем первой электрической системы зажигания, автоматического стартера для автомобильных двигателей и первого работающего от двигателя генератора. Кеттеринг родился на ферме в Огайо. В 1904 году окончил государственный университет Огайо, получив образование инженера. И сразу же начал работать в Национальной Компании Касс, где руководил работой по созданию первой электронной кассы.

Электронная касса заложила основы сбора данных и анализа операций, которые до этого невозможно было себе представить, что привело к современному прогнозирующему моделированию и инвентаризации…

2) Электронные деньги – 1918

Современный сервис денежных переводов уходит корнями в 1918 год, когда Федеральный Резервный Банк США впервые перевел деньги через телеграф. Однако широкое распространение электронные деньги получили только, когда в 1972 году Федеральным Резервным банком США была организована автоматическая расчетная палата, чтобы обеспечить Национальный банк США и коммерческие банки электронной альтернативой по обслуживанию чеков. Похожие системы появлялись в Европе практически одновременно. И уже более 20 лет электронные деньги используются в мире повсеместно.

Сегодня все платежи в мировой банковской системе осуществляются в электронном виде по межбанковским компьютерным сетям. Одной из крупнейших сетей СHIPS (Система Межбанковской Платежной Расчетной Палаты), владеет Нью-йоркская расчетная палата. Она используется для крупных денежных переводов. Так в 1994 CHIPS и Fedwire (сеть федеральной резервной банковской системы США) провели 117.5 миллионов операции на общую сумму 506.6 триллионов американских долларов.

Хотя банки используют электронные денежные переводы несколько десятилетий, среднестатистический потребитель получил возможность пользоваться такими переводами совсем недавно. Причины тому: растущая мощность и уменьшающаяся стоимость компьютеров, а также достижения коммуникационных технологий, сделавшие возможным дешевый глобальный процесс взаимодействия. Теперь цифровой перевод денег - реальность для миллионов людей по всему миру. В результате сегодня мы становимся свидетелями ранних стадий развития электронной экономики.

3) Первый бронированный автомобиль – 1920

Хотя идея по его созданию приписывается Леонардо Да Винчи, он не сумел построить такой автомобиль. Современная индустрия бронированных автомобилей была основана в 1920 с созданием первой коммерческой бронированной машины (проще говоря, инкассатора) в St.Paul в штате Миннесота.

Этот автомобиль позволил безопасно перевозить большие суммы денег. Однако в 1927 году произошло первое ограбление такой машины. Рядом с Питсбургом, штат Пенсильвания, было похищено 104,250 долларов.

4) Кредитные бюро – 1937

В течение 1830-х годов на Манхэттене Льюис Тэппен обслуживал кредиты своего брата для оптовой торговли шелком и создал обширные записи в этой сфере бизнеса. Он осознал, что этот аспект может заинтересовать других продавцов, которым нужна подобная информация. Разделяя эту информацию и обслуживая различных снабженцев, Тэппен понял, что означает термин экономическое равновесие, и помог основать бизнес по обслуживанию кредитов в США. Он собирал информацию по всему миру, чтобы знать о платежеспособности, перспективах и характере местного бизнеса. Организовал информационный центр, который мог быстро собирать новые запросы и добавлять информацию. Агентство Тэппена позже стало известно, как R.G.Dun&Co. слилось с компанией Bradstreet в 1933 году. Так появилось Dun&Bradstreet - ведущее современное агентство в области отчетности по кредитам.

Перед второй мировой войной немногие розничные продавцы считали кредиты хорошей идеей. Лишь некоторые давали кредиты хорошо проверенным покупателям. Кредиторы имели свой счет и обменивались информацией друг с другом о наименьших рисках. Первые бюро были неприбыльными кооперативами, находившимися в собственности участвующих в процессе кредитования продавцов. Национальная ассоциация под названием Ассоциация кредитных бюро было организована в 1937.

Для упорядочения кредитных отношений двумя математиками (Билл Фэйр и Эрл Исаак) из Стэнфорда в 1956 была создана система Fico Credit-scoring. Они правильно поняли, что кредиторам не нужна "история" кредита, а необходим точный прогноз. С помощью сложных математических расчетов была выведена цифра между 300 и 900, которая могла точно предсказать будущую ценность кредита.

До 1970 все записи велись на бумаге. К 1970 году существовало приблизительно 2250 кредитных компаний в маленьких городах по всему миру.

Сегодня существует несколько ведущих систем отчетности по кредитам - Equifax, Experian, Trans Union. В каждую из них входит большое количество мелких кредитных бюро. В 1998 было зарегистрировано уже 591 кредитное бюро по США, продававшие 600 миллионов отчетов по кредитам каждый год.

5) Банкомат – 1939

Патенты на изобретение банкоматов в своё время получили несколько людей. Так изобретатель Лютер Джордж Симиян изобрел банкомат в 1939 году. Он получил 20 различных патентов на свое изобретение и создал корпорацию "Ситигруп" (Citicorp), чтобы его идея получила применение. Однако через 6 месяцев работы банк заявил, что спрос на банкоматы был низким.

Дон Ветцель также имел патент и был создателем концепции современного банкомата. Идея пришла к нему, когда он стоял в очереди у Даллаского банка. В это время (1968) Ветцель был вице-президентом отдела планирования в Docutel, компании, которая занималась усовершенствованием оборудования по переносу багажа. Два других изобретателя, также получивших патент - Том Барнс, главный инженер-механик и Джордж Чэстэйн, инженер-электрик. Для создания и усовершенствования банкоматов потребовалось 5 миллионов долларов и несколько лет работы. Концепция его работы была основана в 1968, рабочий прототип появился в 1969. А Docutel получил патент в 1973. Первый рабочий банкомат был установлен в Нью-Йорке в Химическом Банке.

В первом банкомате деньги не могли быть автоматически сняты со счета, потому что счета не были соединены компьютерной сетью с банкоматом. Так что их услугами разрешалось пользоваться только проверенным клиентам. Ветцель, Варнс и Чэстэйн также изобрели первые карточки для банкоматов, карты с магнитной полосой и персональный код для снятия денег. Они должны были отличаться от кредитных карт, поэтому на них могла содержаться информация о счёте.

С тех пор, как взимание комиссии денежных сумм стало законным в 1966 году, количество банкоматов увеличилось с 200 до 352 тысяч. За последние 6 лет банки и другие учреждения установили больше банкоматов, чем в предыдущую четверть века.

Сейчас банкоматы превышают количество банковских филиалов в соотношении более чем 4 к 1. Они установлены на 144 круизных и военных кораблях США, чтобы моряки могли получать наличные. Американцы проводят более 1.1 миллиона операций через банкомат в месяц - около 26.000 операций в минуту.

6) Кредитная карта – 1950

Считается, что Фрэнк МакНарма, основатель Diners’ Club, придумал первую в мире универсальную кредитную карту для ресторанов в 1950 году. Он выдал карту 200 клиентам, которые могли использовать её в 27 ресторанах Нью-Йорка. В 1958 году American Express тоже вышел на рынок со своей картой.

Индустрия кредитных карт начала развиваться в США в 1930-х годах, когда нефтяные компании и сети отелей начали выпускать кредитные карты для того, чтобы клиенты использовали их на заправках и в отелях.

Второй тип кредитной карты, банковская кредитная карта, был введен в 1950-х годах. В течение 10 лет несколько финансовых франчайзеров работали для того, чтобы образовать сегодняшние компании кредитных карт. В 1951 Национальный Банк имени Франклина в Нью-Йорке представил первую реальную кредитную карту. 16 августа 1966 года группа банков объединилась и создала MasterCard International.

Банк Америки выпустил первую карту BankAmericard (сейчас Visa) в 1958. Их рекламировали для путешествующих продавцов (привычных в то время) - так как они могли бы использовать её в дороге. В начале 1960-х годов большинство компаний предлагало кредитные карты, рекламируя их как экономящее время устройство, а не как форму кредита. American Express и MasterCard добились большого успеха к середине 1970-х годов, когда Конгресс США начал регулирование индустрии кредитных карт, запрещая такую практику, как массовая рассылка кредиток тем, кто их не заказывал.

Сегодня Visa, American Express и MasterCard одни из самых узнаваемых брэндов в мире.

Кредитные карточки дали возможность потребителям покупать в долг, то, для чего прежде требовалось брать банковский кредит - более сложный процесс, чем подтверждение кредитной карты. Кредитная карта - также и финансовая ловушка, которая приводит к банкротству, из-за отсутствия ощущения живых денег.

7) Штрих - коды – 1952

Штрих-код был впервые изобретен для железной дороги, чтобы знать какие двигатели находятся в вагонах. Штрих-коды были отмечены на боковой стороне вагонов, которые шли с определенной системой на универсальном расстоянии от земли. Когда мир бизнеса осознал, как хорошо работала система, эти "железнодорожные штрих коды" превратились в UCP систему, которую мы знаем сегодня.

Вэллас Флинт стал первым человеком, предложившим автоматическую систему выдачи в 1932, и хотя его идея была экономически непригодна, это стало важным шагом к штрих кодам, которые есть сегодня. Через 40 лет Флинт, как Вице-президент национальной ассоциации сетей продуктов, поддержал усилия, которые привели к универсальному продуктовому коду.

В конце 1940-х годов индустрия супермаркетов обратилась к Технологическому университету Дрексела, штат Пенсильвания, чтобы автоматизировать свои кассы. В то время требовалось много времени для оплаты покупок, и нередко совершались ошибки при вводе информации о товарах. Декан университета от проекта отказался. Однако Норманн Дрозеп Вудланд - преподаватель машиностроения и его друг Боб Сильвер взялись за разработку проекта самостоятельно и в 1952 году получили совместный патент.

Позже Джозеп Вудланд принял предложение IBM заняться разработкой автоматических счётных касс, используя своё изобретение. И в 1959 году им был создан первый прототип, но ему было рекомендовано прекратить работу над проектом. И патент Сильвера и Вудланда был куплен корпорацией Филко (Philco Corporation), затем перепродавшей его Ар-Си-Эй (RCA Corporation). Работник этой корпорации Френсис Бэк создал автоматизированную кассу и также стал соавтором полученного ранее патента.

Наконец, в июле 1972 года супермаркет компании Крогер (Kroger) в штате Огайо стал первым полностью автоматизированным магазином. А в 1973 году один из прототипов касс Бэка был передан Национальному Смитсонскому музею американской истории (Smithsonian’s National museum of American History). В июне 1976 года огромная коробка жевательной резинки Ригли Сперминт (Wrigley’s Spearmint) стала первым товаром, проданным по штрих-коду. И это означало начало эры использования штрих кодов.

Изобретение штрих-кода сделало получение информации о передвижении и объёмах продаж товаров более доступной. Это позволило производителем товаров чутко реагировать на спрос.

8) Смарт-карта – 1974

Роланд Морено, "отец микрочипа", получил свой первый патент на Смарт-карту в 1974 году. Такие карточки были впервые использованы несколькими годами позже, однако получили весьма критичные отзывы. Они были довольно универсальны, но их производство было очень затратным.

Миниатюризация электронных компонентов в 1978 году, сделала возможным массовое производство смарт-карт для широкого употребления. С этого момента спрос на них вырос настолько, что теперь их можно встретить по всему миру.

Благодаря тому, что в смарт-карте находится микропроцессор, она может обмениваться информацией с центральным компьютером. Используется для хранения информации о предыдущих сделках, получения данных от банка и производства платежей на определенную сумму. Также может содержать информацию о владельце. Применение смарт-карт стало модным практически сразу. Однако их социальный эффект еще полностью не проявился. Так как эти карты смогут хранить и передавать больше информации о сделках.

9) Электронные таблицы – 1978

Бухгалтерские таблицы существовали веками. Но электронные таблицы Дена Бриклина не только произвели революцию в бухучёте, но и захватили рынок прикладных программ для персональных компьютеров.

В 1961 году профессор Калифорнийского университета Ричард Матесич воплотил идею создания электронных таблиц на бумаге, опубликовав их в "Бухгалтерском журнале" в июле 1961 года. И позже "Бухгалтерский учёт и аналитические методы" и "Моделирование деятельности фирмы с помощью бюджетных компьютерных программ". Эти книги наряду с прочим содержали иллюстрации и компьютерную программу, написанную на языке Фортран-4 Томом Шнайдером и Полом Зитлау.

Однако работы Матесича не оказали большого влияния. И отцом электронных таблиц называют Дена Бриклина , поскольку именно он создал первую удобную в использовании электронную таблицу.

Ден Бриклин готовился к одному из семинаров в Гарвардской бизнес школе, разрабатывая систему анализа на основе электронных таблиц. Он мог либо сделать это вручную, либо использовать громоздкий компьютер мейнфрейм. Но он пошёл другим путём. Ему нужна была программа, которая позволяла бы видеть эти таблицы по мере их создания. Он говорил: "Электронную доску и электронный мел в каждый класс!"

К осени 1978 года Бриклин создал первый вариант своей программы. Она позволяла вводить данные и управлять ими в таблице из 5 столбцов и 20 строк. Но он хотел усовершенствовать её возможности и нанял для этого своего знакомого Боба Френкстона.

Ему удалось продать около миллиона копий этой программы.

В начале 1980-х годов рынок электронных таблиц стремительно рос. Бриклина и Френкстона вытеснил Митч Кейпор с программой "Лотос".

Затем в 1987 году Microsoft запустил Windows, где была электронная таблица Excel. И к 1989 году, когда эта операционная система стала достаточно популярной, Excel - стал одной из самых главных программ компании.

Теперь компьютерные пользователи могут исследовать большие массивы данных, управлять ими. Сейчас ячейки могут содержать не только числа, но и формулы, что позволяет пересчитывать все данные изменив лишь несколько цифровых значений.

10) RSA -кодирование (шифрование) – 1983

Прорыв в области RSA - кодирования сделал возможным его использование большим количеством людей. Так как отпала необходимость активного участия в общении человека, зашифровавшего текст с тем, кто его расшифровывали на другом конце.

Алгоритм был придуман Рональдом Ривестом, Ади Сшамиром и Леном Адельманом (термин RSA происходит от первых букв их фамилий) в компьютерной лаборатории MIT в 1976-77.

Группу вдохновила ранняя работа Стэндфордского университета, проведенная Витфилдом Диффи и Мартином Хелманом, которые настаивали на использовании криптографической (шифровальной) техники большим количеством людей.

Шифрование основано на том, что есть общий и секретный ключи. Получив чей-то общий ключ, возможно договориться о формуле, которая позволит обмениваться зашифрованной информацией.

Перед тем, как они смогли представить систему, с Ривестом связался работник Национальной Администрации Безопасности, который предупредил его, что если он представит криптографическую схему на предстоящей конференции, то рискует нарушить Военный контролирующий акт 1954 года. Этот документ запрещал передавать информацию о криптографии. В связи с тем, что иностранные представители должны были присутствовать на этой конференции, он мог рассказать им о секретных шифровальных технологиях.

MIT решил запатентовать алгоритм. Но так как он был опубликован еще до того, как была подана заявка на патент, они не смогли получить иностранных права на него. Сам патент был получен 20 сентября 1983 года и предоставил эксклюзивные права в использовании алгоритма компании RSA Security.

Шифрование - это непременное условие обмена частной информацией через общие информационные сети, включая интернет. Сейчас ведутся споры по поводу т;ого, какое количество передаваемой информации должно отслеживаться правительством. Ведь изучая зашифрованную информацию, государство нарушает частные права граждан.

Пожалуй, основной целью исследования было желание понять, почему между появлением какой-то идеи и её внедрением на рынок проходило столько времени. Так банкоматы "прижились" лишь спустя 50 лет. Так же становится видно, что многие технологии переставали существовать еще до того, как от них был получен какой-либо экономический эффект.

Всё новые и новые технологии вторгаются в мир денег. Micropayment technologies, банковская карта, мобильные системы оплаты и биометрика - индустрии, которые практически добились признания. И на сегодняшней день главными факторами, определяющими успех той или иной технологии, являются: общественно-политическая обстановка и решения, общие экономические условия и инвестиции.

Источник: http://news.finance.ua/

Кредитные аферы: избежать невозможно?

Украинский рынок кредитования является молодым и прибыльным, а, значит, особенно привлекательным для финансовых афер, от которых страдают как честные граждане, так и сами банки. Число кредитного мошенничества не уменьшается, а мастерство мошенников растет: порой цепочки махинаций не могут распутать даже опытные оперативники...

На прошлой неделе появилась информация о том, что полсотни человек получили письма от UniCredit Bank с требованиями срочно погасить кредит. И в этом не было бы ничего удивительного, если бы не одно «но»: до получения писем «заемщики» не только не слышали о том, что являются клиентами банка, но даже не подозревали о существовании этого банка...

По мнению начальника службы безопасности ОАО ТФБ «Контракт» Леонида Бондаря, «скорее всего, пострадавшие стали жертвой мошеннической схемы, которую организовала и провела группа лиц. Такая схема основывается на изготовлении поддельных паспортов с использованием данных реально существующих физических лиц, то есть фамилии, адреса и другие сведения являются реальными. Также могут быть использованы утерянные (украденные) паспорта, в которые вносятся дополнения и изменения, например, вклеивается фотография». Как отметил специалист интернет-газете «СЕЙЧАС», несмотря на существование порядка 20 признаков оригинальности паспорта, «на практике сотрудник банка при изучении документов потенциального заемщика не всегда может выявить поддельный паспорт, сфальсифицированные справку о присвоении идентификационного кода и справку о доходах».

Время, деньги, нервы

Как сообщила интернет-газете «СЕЙЧАС» начальник отдела продвижения программ розничного кредитования банка «Кредит-Днепр» Наталья Ксенита, «при оформлении кредита присутствие владельца паспорта является обязательным. Исключение возможно только на этапе подписания кредитного договора в случае, когда от лица владельца паспорта (то есть заемщика) его подписывает третье лицо, предоставляя сотруднику банка нотариально заверенную доверенность, подтверждающую полномочия подписанта». Во всех остальных случаях выдавать кредит без присутствия лица, выступающего заемщиком, запрещено. 

Ни один человек не застрахован от повестки, в которой бы ему сообщалось, что он должен прийти в банк и погасить кредит, о котором он понятия не имеет

«Поскольку при заключении договора клиента в банке обязательно идентифицируют, в случае судебного разбирательства и при желании правоохранительной системы установить истину экспертиза сможет установить, что, например, та же подпись на договорах и ксерокопиях документов - поддельная. Другое дело, что весь этот процесс потребует времени, денег и нервов», - говорит генеральный директор КУА «Инэко-Инвест» Олег Морква. Кстати, по мнению эксперта, действенных способов избежать взаимодействия с кредитными аферистами и на 100% защититься от мошенников на сегодняшний день нет.

Кто виноват?

Если потенциальный заемщик приходит в банк с целью получения кредита, предъявляя при этом чужой паспорт, и все равно кредит получает, здесь можно усматривать мошеннические действия со стороны сотрудника банка, утверждают специалисты. Если же заемщик при обращении в финучреждение предъявляет поддельный паспорт, но факт подделки кредитный эксперт установить не смог, говорить о том, что виноват банк, неправильно, поскольку здесь усматриваются мошеннические действия со стороны заемщика. «Оформлять кредит сотрудники банка должны на основании оригиналов документов заемщика, самостоятельно делать их копии. Кредитный эксперт должен обязательно иметь элементарные навыки определения поддельных документов. Например, оттиск рельефной печати на первой странице паспорта должен захватывать правый верхний угол фотографии, а номер рельефной печати – совпадать с номером мастичной печати, оттиск которой проставляется в левом нижнем углу на второй странице паспорта. Наличие же в паспорте подчисток и следов клея, в т.ч. под фотографией (их можно определить на просвет), а также неровная форма фотографии говорят о том, что паспорт может быть поддельным», - говорят в «Кредит-Днепр».

«Не секрет, что информацию о паспортных данных человека, как и другую личную информацию, потенциально в Украине получить можно. Поэтому сегодня ни один человек не застрахован от повестки, в которой бы ему сообщалось, что он должен прийти в банк и погасить кредит, о котором он понятия не имеет. Все упирается в пробелы в законодательстве, слабую судебно-правовую защищенность простых украинцев и пресловутый человеческий фактор. Например, те же потребительские кредиты сегодня получить очень легко, и это, нравится потребителю. Но у этой «медали» есть и обратная сторона – далеко не всегда у банковских работников при выдаче потребительских кредитов есть время и возможность для более внимательного и скрупулезного проведения идентификации, при этом не исключена вероятность и заинтересованности отдельных лиц выдавать кредиты подставным клиентам», - отметил Морква интернет-газете «СЕЙЧАС». 

«Качество персонала банка является наилучшей защитой от мошенничества с документами», - соглашается Бондарь, добавляя, что при этом сотрудники должны быть обучены тому, на какие признаки обращать внимание при работе с клиентом и его документами. Кроме того, по словам эксперта, росту мошенничества в сфере потребительского кредитования способствует и то обстоятельство, что до сих пор банки Украины не имеют доступа к базе данных утерянных паспортов. «Согласно п. 5 Указа Президента Украины «О мероприятиях по усилению защиты прав клиентов банков и обеспечению стабильности в банковской системе» от 18 июля 2006 г. (№624/2006), банки Украины уже давно должны были получить доступ к такой базе: «Министерству внутренних дел Украины, Госкомитету финансового мониторинга Украины, Министерству финансов при участии Национального банка Украины с целью обеспечения идентификации лиц, которые являются участниками финансовых операций, создать до 1 февраля 2007 года информационно-справочную систему об утерянных документах с предоставлением банкам доступа к этой системе». Однако Указ не выполнен, что, по мнению специалиста, свидетельствует об отсутствии государственного подхода в вопросах борьбы с мошенничеством в финансовой сфере. «Возможно, банки в будущем и получат доступ к информационно-справочной системе об утерянных паспортах, но когда это случится, прогнозировать сложно», - отмечает Бондарь.

Спасение утопающих – дело рук самих утопающих

Сегодня банки стремятся самостоятельно решать вопросы безопасности, в том числе вопросы минимизации своих рисков при установлении отношений с клиентами. Выявление лиц, использующих поддельные паспорта для открытия счетов, получения кредитов и проведения других банковских операций, происходит в банковских учреждениях, куда клиент обращается за услугами, и в разных банках дело организовано по-разному. 

«С целью выявления мошенников в банках разработаны соответствующие методики определения поддельных документов. Кроме того, для выявления несоответствия представленных данных клиентом может использоваться система специальных уточняющих вопросов. Также созданы типовые портреты заемщиков повышенной группы риска, ряд банков применяет WEB-фотографирование клиентов на месте оформления кредита с целью дополнения кредитного дела фотографией лица, оформляющего кредит. В дальнейшем это используется в случае возникновения спорных вопросов», - рассказывает Леонид Бондарь. Эксперт признает, что попытки предоставления клиентами недостаточно корректной информации о себе и документов с признаками применения «высоких компьютерных технологий» имели место, однако такие клиенты были обнаружены на начальном этапе взаимодействия, и им было отказано в обслуживании. При этом клиенты действовали предусмотрительно, в их действиях не было явных признаков мошенничества, за что можно было бы привлечь к уголовной ответственности, отмечает Бондарь, что позволяет сделать вывод: как правило, банки имеют дело с предварительно хорошо подготовленными мошенническими действиями.

Источник: http://times.liga.net/

Автор: Наталья МИЧКОВСКАЯ