Мошенничество с кредитными картами в Интернете

В последнее время в печати и Интернет-изданиях достаточно часто появляются статьи об онлайновом мошенничестве с банковскими кредитными картами, из которых следует, что оплата кредитной картой товаров и услуг по Интернету однажды неминуемо обернется для ее владельца хищением реквизитов карты и финансовыми убытками.

В целом этот вид мошенничества представляет собой реальную опасность для Интернет-коммерции. Попробуем разобраться, насколько серьезны все эти угрозы, действительно ли Интернет-торговцы и Интернет-покупатели так беззащитны перед мошенниками и правда ли, что Интернет-мошенники настолько всесильны. Прежде всего, несколько цифр: по данным Федеральной торговой палаты США, ежегодный ущерб от мошенничества с пластиковыми картами составляет более 2 млрд долларов. Какая часть этих убытков приходится на Интернет-платежи, не уточняется, но, по ряду оценок, убытки от мошенничества в Интернет-коммерции составляют около 1% от оборота. Между тем, по данным американской организации Internet Fraud Complaint Center (www.ifccfbi.gov), в 2002 году только 12% онлайновых преступлений были связаны с хищением информации о кредитных картах (пальму первенства, как и прежде, прочно удерживают интернет-аукционы)

Что же может угрожать владельцу кредитной карты, который расплачивается ей в Интернете? Правильный ответ вроде бы лежит на поверхности - данные кредитной карты могут украсть. Действительно, за последние годы было отмечено немало случаев крупных хищений баз данных с реквизитами кредитных карт. Одним из "первенцев" был российский хакер Максим Иваньков (Максус), похитивший базу кредитных карт в количестве около 300 тыс. штук в американском Интернет-магазине CD Universe. Он попытался получить от CD Universe выкуп за эти данные в размере 100 тыс. долларов, но после отказа магазина выложил около 25 тыс. номеров кредитных карт на сайт американской компании Lightrealm Inc. Еще пример: в феврале 2003 г. неизвестный хакер взломал систему защиты компании Data Processors International и похитил реквизиты примерно 8 млн пластиковых карт, принадлежащих практически всем международным платежным системам.

Однако сам факт хищения еще не наносит финансовых убытков" ни владельцу кредитной карты, ни магазину, откуда эту карту украли, так как мошенник должен еще каким-то образом воспользоваться средствами, имеющимися на карт-счете. Тут могут существовать разные пути, основные из которых - перевод денег с карт-счета куда-то, откуда их можно забрать, либо оплата кредитной картой каких-либо товаров и услуг в Интернете.

Осуществимость обоих этих способов будет рассмотрена более подробно, но сначала один принципиальный момент. В рамках международных платежных систем (Visa, MasterCard, American Express, Diners Club) существует понятие "банк-эмитент", т.е. банк, который выпускает и выдает пользователю кредитную карту, и "банк-эквайр", который обеспечивает прием кредитных карт к оплате. Один и тот же банк может выступать и как эмитент, и как эквайр. Когда владелец карты осуществляет покупку в магазине, информация с кредитной карты из магазина в форме запроса передается в обслуживающий его банк-эквайр и оттуда в банк-эмитент. Банк-эмитент проверяет правильность информации о карте и ее владельце, а также доступность средств на карт-счете и по результатам проверки либо разрешает, либо не раз решает покупку. Положительный ответ банка-эмитента является гарантией, что банк-эквайр получит деньги и переведет их на счет магазина. По правилам международных платежных систем в обычной офф-лайновой торговле ответственность за мошеннические операции с пластиковыми картами несет банк-эмитент, т.е. в случае мошенничества он возвращает пользователю списанные средства за свой счет. В Интернет-коммерции ответственность за мошеннические операции ложится уже на банк-эквайр, который чаще всего перекладывает ее на магазин, и возврат средств владельцу карты осуществляется за счет Интернет-магазина, через который прошла мошенническая транзакция.

Первый вывод, который отсюда следует: встречающееся местами запугивание владельцев кредитных карт, что, заплатив картой в Интернете, они рискуют потерять со своего карт-счета много денег из-за мошенников, не имеет под собой серьезных оснований, так как если владелец карты, выполнявший рекомендации своего банка-эмитента, все же стал жертвой мошенничества, то он имеет право оспорить транзакции, которые не совершал, и банк обязан будет компенсировать ему потери.

Вывод второй: наиболее незащищенным звеном в схеме покупки в Интернете является онлайновая торговая точка, так как в конечном итоге именно за ее счет осуществляется возмещение убытков владельцу кредитной карты. Но поскольку в мире работает огромное количество Интернет-магазинов, принимающих к оплате кредитные карты, и многие из них успешно процветают (к сожалению, к России это почти не относится), то, значит, существуют системы защиты, которые могут достаточно эффективно противостоять мошенничеству.

Теперь вернемся к способам обналичивания украденных реквизитов кредитной карты. Для рассмотрения варианта перевода средств по схеме "карт-счет жертвы - счет злоумышленника" возьмем в качестве примера платежную систему PayPal (www.paypal.com). Эта система была основана в 1998 году американцем Питером Тиелом и выходцем с Украины Максом Левчиным, она предоставляет своим пользователям возможность принимать и отправлять платежи при помощи электронной почты. Для того чтобы стать пользователем системы, необходимо заполнить специальную регистрационную форму и открыть персональный счет в системе, причем пополнять счет можно в том числе и при помощи кредитной карты. Пользователю система PayPal предоставляет возможность перевести определенную сумму со своего персонального счета другому пользователю PayPal или совершенно постороннему лицу, имеющему адрес электронной почты.

Появление подобной системы открывало широкие возможности для деятельности мошенников, так как достаточно было зарегистрироваться в ней, используя украденные реквизиты кредитной карты, пополнить свой счет и затем перевести деньги и обналичить их, поэтому авторами PayPal последовательно был предпринят целый ряд мер, призванных обеспечить защиту от мошеннических транзакций, а именно:

введение региональных ограничений. Полноценным пользователем системы PayPal может стать только резидент США (и еще небольшого ряда государств), имеющий банковский счет в одном из банков США;

верификация банковского счета. В процессе регистрации пользователь вводит реквизиты своего банковского счета, на который впоследствии система делает два микроплатежа на сумму менее 1 доллара. После получения данных платежей необходимо ввести их суммы в специальное регистрационное окно системы, после чего в случае их совпадения счет будет считаться верифицированным;

проверка СVV2/СVС2-кодов. СVV2-код для карт платежной системы Visa (CVC2 для MasterCard) - это трехзначное число, которое наносится на обратную сторону карты и предназначено для повышения безопасности Интернет-транзакций;

антифродовый (от fraud - мошенничество) анализ счетов в системе PayPal и осуществляемых по ним операций на основе определенного набора правил;

блокирование подозрительных счетов. Очевидно, что, получив только реквизиты кредитной карты в результате взлома Интернет-магазина, злоумышленник вряд ли сможет перевести с нее средства при помощи PayPal или аналогичной системы с соответствующими антифродовыми настройками.

Интернет-магазины являются более привлекательными для мошенников с точки зрения использования похищенных реквизитов кредитных карт, при этом речь может идти как о покупке физических товаров, так и об оплате виртуальных услуг (например, хостинг, доступ к платной информации и т.д.). Однако магазины, так же как и системы электронных платежей, принимают меры по противодействию мошенничеству. Антифродовая защита онлайновой торговой точки может выстраиваться как непосредственно на стороне магазина, так и на стороне обслуживающего его платежного шлюза или биллинговой компании. Как правило, такая защита представляет собой определенный набор фильтров и правил, если транзакция удовлетворяет этим правилам, то она пропускается, в противном случае отклоняется. Такие фильтры могут включать в себя:

механизмы обеспечения безопасности транзакций, предлагаемые платежными системами, такие, как упоминавшиеся выше CVV2/CVC2 коды, а также для определенных видов карт проверка AVS (Address Verification Service), определяющая достоверность биллингового адреса владельца карты;

проверку информации, которую покупатель указывает о кредитной карте и о себе при оформлении заказа (параметры карты, имя и адрес владельца, адрес доставки товара и т.п.). Например, если домашний адрес владельца карты отличается от адреса, указанного для доставки товара, то такая транзакция будет рассматриваться более пристально и либо будет отклонена, либо магазин свяжется с держателем карты для получения дополнительной подтверждающей информации;

анализ данных Интернет-соединения пользователя с сайтом онлайнового магазина (например, если покупатель заходит на сайт через анонимный прокси-сервер, то такая транзакция с очень большой вероятностью будет отклонена);

анализ статистических элементов, выявленных на основе изучения тактики мошенников (большое количество транзакций с разных кредитных карт на один адрес за ограниченный отрезок времени, несомненно, будет восприниматься как признак мошенничества).

В качестве примера подобной антифродовой системы можно привести Advanced Fraud Screen (разработка компании Cybersource, www.cyber-source.com), которая проверяет несколько десятков параметров и выставляет свою оценку риска каждой транзакции, которая может колебаться от 0 до 99.

Справедливости ради необходимо отметить, что все подобные антифродовые системы не обеспечивают стопроцентную защиту от мошенников, каждый из элементов фильтра можно обойти, однако это кропотливый и трудоемкий процесс, описание которого выходит за пределы данной статьи. Важно то, что если несколько лет назад можно было покупать товары по сгенерированным номерам кредитных карт и без проблем заказывать доставку, например в Москву, то теперь покупка по ворованной кредитной карте выливается в сложную и затратную схему из нескольких участников, каждый из которых в любой момент может быть либо задержан правоохранительными органами, либо, что называется, "кинуть" партнера. Поэтому этот ранее достаточно доходный вид криминального бизнеса сейчас представляет своего рода лотерею, в которой риск несомненен, а выигрыш сомнителен.

В своем противостоянии с мошенниками авторы платежных систем не останавливаются на достигнутом и предпринимают дальнейшие действия по повышению безопасности Интернет-транзакций с использованием банковских карт. Так, с 1 апреля этого года начала действовать разработанная платежной системой Visa технология 3D Secure. Суть ее заключается в том, что банк-эмитент, поддерживающий данную технологию, может привязать к карте специальную парольную фразу, которую он сообщает держателю карты. При осуществлении покупки в онлайновом магазине, также использующем 3D Secure, покупатель на сайте в специальном окошке вводит свой пароль, который проверяется банком-эмитентом. Система построена так, что этот пароль в шифрованном виде передается напрямую эмитенту и недоступен ни магазину, ни банку-эквайру. Таким образом, предполагается, что злоумышленник даже в случае хищения реквизитов кредитной карты в результате взлома Интернет-магазина или платежного шлюза все равно не сможет получить данный пароль, поскольку он известен только держателю карты и банку, выдавшему карту.

Однако основная особенность 3D Secure заключается не в технологическом решении, а в том, что она осуществляет перераспределение ответственности за мошеннические транзакции: в том случае, если мошенническая транзакция прошла через Интернет-магазин, использующий решение 3D Secure, то ответственность за нее, по правилам Visa, будет нести уже не банк-эквайр, а банк-эмитент, причем не имеет значения, использует эмитент технологию 3D Secure или нет. Выгода использования 3D Secure для онлайновой торговой точки понятна, эмитенты же попадают в более сложную ситуацию, поскольку оказываются перед выбором: или приобрести весьма недешевое решение 3D Secure и обезопасить себя от мошенников, или закрыть свои карты для использования в Интернет-магазинах и уступить в конкурентной борьбе другим банкам, или ничего не делать и надеяться, что мошенничество обойдет их стороной.

Нельзя исключать, что на начальных этапах внедрения 3D Secure может произойти некоторый всплеск мошенничества (что, впрочем, в финансовом смысле опять же не отразится на владельцах кредитных карт) за счет банков-эмитентов третьей категории, которые не предпримут никаких действий. Мошенники - достаточно гибкая и оперативная среда, которая мгновенно реагирует на появление уязвимостей в системе платежей. К примеру, после введения РауРаL'ом проверки CVV2/CVC2 кодов они достаточно быстро выяснили, что через этот фильтр успешно проходят кредитные карты определенного типа с универсальным кодом 000. Подобная ситуация наблюдалась и с одной из российских электронных платежных систем. Но если такие банки и будут, то, наученные горьким опытом, они со временем перейдут в одну из первых двух категорий, тем самым оставив злоумышленникам еще меньше шансов на удачное проведение мошеннических акций.

Итак, что мы наблюдаем в итоге? Проблема мошенничества с банковскими картами в Интернете действительно имеет место, и наблюдается достаточно острое противостояние банков и платежных систем, с одной стороны, и мошеннических группировок - c другой, существует множество мошеннических схем, многие из которых в данной статье даже не были упомянуты, но при этом существуют также и адекватные механизмы защиты от мошенничества, позволяющие удерживать его в приемлемых для участников e-commerce пределах. К сожалению, мошенничество как явление - неистребимо, поскольку в основе его лежит человеческая психология, и оно будет развиваться и эволюционировать вместе с технологическим развитием человечества, но потери от мошенничества всегда можно свести к минимуму. Только для достижения максимальной эффективности этот процесс должен быть поддержан на всех уровнях, начиная с государственного (путем выработки единой государственной политики противодействия высокотехнологическому мошенничеству) и заканчивая конечными участниками системы платежей (путем поддержки этой политики и выбора конкретных методов защиты).

Источник:
http://finance.bigmir.net/

Банковское мошенничество раскрыто благодаря забывчивости

Финансовому консультанту банка CIBC в Канаде было предъявлено обвинение в банковском мошенничестве на сумму 700 000 долларов США, после того как он забыл о займе, произведенном от имени клиента, сообщает местная пресса.

Житель Торонто, чье имя не разглашается, санкционировал мошеннические займы для существующих клиентов банка, набирая новые займы для выплаты старых, по словам канадской полиции.

По данным газеты Toronto Sun, мошенничество было раскрыто, когда обвиняемый забыл об одном из займов, и его обнаружил клиент, на чье имя был открыт заем.

"Он продолжал брать в долг деньги для самого себя, чтобы покрывать уже взятые займы, - рассказал газете представитель полиции. - Займов становилось все больше и больше. Рано или поздно он должен был забыть об одном из них, и афера развалилась бы".

Полагают, что между 2001 и 2004 годом аферист получил около 45 займов, пострадало всего 18 клиентов.

Зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, Постанова №569, зміни до №369

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
  29.09.2009 № 569
  Зареєстровано в Міністерстві
  юстиції України
  18 листопада 2009 р.
  за № 1101/17117


Зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

1. Пункт 1.1 глави 1 розділу І викласти в такій редакції:
“1.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (далі – Положення) розроблене на підставі Законів України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон про банки), “Про Національний банк України”, “Про господарські товариства”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі – Національний банк). Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків, філій іноземних банків та інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного банку1, заходів впливу за порушення банківського законодавства.
У разі порушення банками, філіями іноземних банків чи іншими особами, які є об’єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки (далі – банки), вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.
У разі допущення філією іноземного банку порушень Національний банк може висувати до іноземного банку вимогу щодо їх усунення, повідомляти про допущене порушення наглядовий орган іноземної держави як перед застосуванням адекватних заходів впливу, так і одночасно з їх застосуванням.
Терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:
активи, зобов’язання – відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;


____________
1 Інші особи, які є об’єктом перевірки Національного банку, визначені в статті 72 Закону про банки. До інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного банку відповідно до Закону про банки, можуть застосовуватися заходи впливу, визначені в підпунктах “а” та “з” пункту 1.2 цього розділу.
банк, що реорганізовується, – банк, який під час дії тимчасової адміністрації унаслідок реорганізації повністю або частково передає своє майно, кошти, права та обов’язки банку-правонаступнику;
банк-правонаступник – банк, який унаслідок реорганізації повністю або частково приймає майно, кошти, права та обов’язки банку, що реорганізовується;
конфлікт інтересів – будь-який вид стосунків, який не відповідає інтересам банку або може перешкоджати об’єктивному виконанню обов’язків відповідальної особи;
ліквідаційна вартість, подібне майно, ринкова вартість – відповідно до національних положень (стандартів) оцінки майна;
оціночна вартість – вартість (ринкова, ліквідаційна), визначена за результатами незалежної оцінки суб’єктом оціночної діяльності за договором з банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію або який ліквідовується;
передача активів/зобов’язань – передавання активів/зобов’язань з балансу одного банку на баланс іншого банку на підставі договору про передачу активів/зобов’язань;
проблемні активи – негативно класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку активи;
продаж активів – передавання активів на підставі договору про купівлю-продаж активів;
публічний конфлікт у керівництві банку – відсутність згоди та наявність протиріч між органами управління банку, які негативно впливають на ефективне управління банком та загрожують інтересам кредиторів (вкладників) банку і про які стало відомо необмеженому колу осіб;
фінансово стабільний банк – банк, який дотримується у своїй діяльності економічних нормативів, установлених нормативно-правовими актами Національного банку, та має достатній обсяг капіталу для свого подальшого розвитку.
Інші терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в значеннях відповідно до їх визначень у Законі про банки та інших законодавчих актах України і нормативно-правових актах Національного банку”.

2. Главу 11 розділу ІІІ виключити.

3. У розділі V:

3.1. У главі 1:
в абзаці першому пункту 1.1 слова “забезпечення схоронності” замінити словом “збереження”;
пункти 1.2, 1.3 викласти в такій редакції:
“1.2. Національний банк має право призначити тимчасову адміністрацію банку в разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 75 Закону про банки.

1.3. Національний банк зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію банку в разі недотримання банком нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності, установленого Національним банком, і зниження його до значення нижче ніж 7 відсотків”.

3.2. Главу 2 викласти в такій редакції:

“Глава 2. Призначення тимчасового адміністратора

2.1. Тимчасову адміністрацію здійснює тимчасовий адміністратор, який призначається Національним банком.

2.2. Рішення про призначення тимчасової адміністрації приймає Правління Національного банку.

2.3. Постановою Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації:
призначається тимчасовий адміністратор – юридична або фізична особа, що виконуватиме функції тимчасової адміністрації;
призначається керівник тимчасової адміністрації, якщо тимчасовим адміністратором є юридична особа;
визначаються повноваження тимчасового адміністратора;
визначається строк, на який призначено тимчасову адміністрацію;
визначаються інші положення, що потрібні для виконання завдань тимчасової адміністрації;
може вводитися повністю або частково мораторій на задоволення вимог кредиторів банку;
може вводитися заборона банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або передбачатися вимога до банку щодо проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Національний банк подає тимчасовому адміністратору копію останнього звіту про інспектування банку, копію висновку та звіту останньої аудиторської перевірки, довідку відповідного підрозділу банківського нагляду центрального апарату Національного банку про аналіз діяльності банку за результатами безвиїзного банківського нагляду та інспектування та іншу інформацію за запитом тимчасового адміністратора.
Національний банк оприлюднює інформацію про призначення тимчасової адміністрації банку відповідно до статті 79 Закону про банки.

2.4. Тимчасовий адміністратор приступає до виконання своїх обов’язків у день отримання постанови Правління Національного банку про своє призначення без попереднього повідомлення банку.
Тимчасовий адміністратор, якщо він не може приступити до виконання своїх повноважень через перешкоди з боку керівників банку, у той самий день звертається до державного виконавця та надає йому постанову Правління Національного банку про його призначення.
Тимчасовий адміністратор має право залучати відповідні правоохоронні органи з метою припинення протиправних дій, що унеможливлюють виконання ним своїх функцій.

2.5. Строк дії повноважень тимчасової адміністрації визначено статтею 75 Закону про банки”.

3.3. У главі 3:
у першому реченні абзацу четвертого пункту 3.1 слова “економічну чи юридичну освіту” замінити словами “повну вищу економічну чи юридичну освіту, чи освіту у сфері управління”;
абзац перший пункту 3.2 після слів “(керівником тимчасової адміністрації)” доповнити словами “(далі – тимчасовий адміністратор)”;
у пункті 3.3:
в абзаці першому слова “(керівником тимчасової адміністрації)” виключити;
абзац шостий доповнити словами “у тому числі виконання ним функцій арбітражного керуючого іншого суб’єкта господарювання, який є боржником або клієнтом банку”;
в абзаці другому пункту 3.4 слова “(керівника тимчасової адміністрації)” виключити.

3.4. Глави 4 – 9 викласти в такій редакції:

“Глава 4. Укладення договору з тимчасовим адміністратором та винагорода його роботи

4.1. Між Національним банком та тимчасовим адміністратором (незалежним експертом або юридичною особою) у день призначення укладається цивільно-правовий договір про здійснення тимчасової адміністрації банку (додаток 7 до цього Положення). У договорі визначаються права та обов’язки сторін, оплата праці та додаткова винагорода тимчасового адміністратора, умови зменшення розміру оплати праці (додаткової винагороди), страхування фінансової відповідальності, страхування життя та здоров’я тимчасового адміністратора згідно із законодавством України та інші умови, що потрібні для забезпечення процедури тимчасової адміністрації.
У договорі про здійснення тимчасової адміністрації з тимчасовим адміністратором – юридичною особою визначається перелік фізичних осіб, які виконуватимуть функції тимчасового адміністратора, у тому числі осіб, які мають сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, та керівник тимчасової адміністрації.
У договорі про здійснення тимчасової адміністрації з незалежним експертом можуть визначатися особи, які залучаються ним для виконання функцій тимчасової адміністрації.
Договір про здійснення тимчасової адміністрації з тимчасовим адміністратором від імені Національного банку на підставі належно оформленої довіреності підписує посадова особа Національного банку, яка є куратором служби банківського нагляду згідно з розподілом функціональних обов’язків.
Договір набирає чинності з дати призначення Правлінням Національного банку тимчасового адміністратора.

4.2. Оплата праці, у тому числі додаткова винагорода, тимчасового адміністратора і залучених ним до здійснення тимчасової адміністрації спеціалістів здійснюється за рахунок коштів банку, в якому призначено тимчасову адміністрацію, у межах кошторису, затвердженого Національним банком.
Оплата праці спеціалістів, залучених до здійснення тимчасової адміністрації, здійснюється згідно з укладеними договорами між ними та тимчасовим адміністратором.

4.3. Залучені до тимчасової адміністрації спеціалісти, які є службовцями Національного банку, призначаються наказом Національного банку за їх згодою з визначенням їх місця роботи в банку та зі збереженням за ними місця роботи, заробітної плати, премій та інших виплат, передбачених системою оплати праці за основним місцем роботи, на період виконання функцій тимчасової адміністрації.
Банк зобов’язаний відшкодувати Національному банку витрати на оплату праці службовців, залучених до роботи в тимчасовій адміністрації.
Національний банк надає банку розрахунки витрат на оплату праці службовців, залучених до роботи в тимчасовій адміністрації, які плануються на квартал, а також фактично здійснених витрат за місяць.
Банк щомісяця перераховує Національному банку належну суму коштів для відшкодування витрат на оплату праці службовців Національного банку, залучених до тимчасової адміністрації.

4.4. Національний банк має право на період тимчасової відсутності тимчасового адміністратора постановою Правління уповноважити на виконання його функцій іншу особу.

Глава 5. Права та обов’язки тимчасового адміністратора

5.1. У своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки та іншими законодавчими актами, постановою Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації банку, статутом банку, цим Положенням. Під час здійснення тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням.

5.2. Тимчасовий адміністратор відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі й інші функції згідно зі статтею 80 Закону про банки та іншими нормативно-правовими актами України.
Тимчасовий адміністратор приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

5.3. Тимчасовий адміністратор виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, організаційно-розпорядчі функції, пов’язані з виконанням обов’язків керівника банку (підписує накази про звільнення, переведення працівників банку, підписує від імені банку претензії до боржників, позови та заяви до суду тощо), а також забезпечує безперервність роботи банку, складання та подання фінансової та статистичної звітності.
Тимчасовий адміністратор з метою встановлення контролю за діяльністю відокремлених структурних підрозділів банку та забезпечення виконання завдань, покладених на нього, має право призначати представників тимчасового адміністратора у зазначених підрозділах та відстороняти, звільняти відповідно до законодавства України від/з посади їх керівників та/або призначати нових керівників.

5.4. Тимчасовий адміністратор під час своєї діяльності з метою реалізації покладених на нього функцій користується службовими приміщеннями, документацією, а також технічними засобами банку (засобами зв’язку, автомобільним транспортом й іншими технічними засобами) у порядку і на умовах, які встановлені для органів управління банку.

5.5. Тимчасовий адміністратор з дня його призначення зобов’язаний ужити заходів для забезпечення збереження активів та документації банку, у тому числі документів, що підтверджують істотну участь банку в афілійованих особах, а саме:
повідомити керівника територіального підрозділу Державної служби охорони при МВС України або іншого суб’єкта господарювання, з яким укладено договір про охорону банку, про тимчасову зміну керівників банку та передати копію постанови Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації;
ужити заходів щодо заміни замків та обмеження доступу до ключів на зовнішніх входах до приміщень банку та до внутрішніх приміщень, у яких обробляються електронні документи, працює підрозділ банку, що здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів, на міжбанківському ринку, використовуються та зберігаються засоби захисту інформації, а також документи, інформація та обладнання, які можуть дати
доступ до активів банку (зокрема щодо участі банку в статутних капіталах інших юридичних осіб), та спеціального обладнання для переказу коштів (у тому числі з використанням платіжних карток) і видачі готівки;
змінювати/установлювати (у разі потреби) коди доступу до комп’ютерів та інших засобів зв’язку банку та надавати допуск до них визначеним працівникам банку;
не допускати винесення документації та матеріальних цінностей із приміщень банку без спеціального дозволу тимчасового адміністратора;
надіслати повідомлення банкам-кореспондентам (резидентам і нерезидентам) про призначення в банку тимчасової адміністрації та анулювання права підписів уповноважених осіб банку на здійснення операцій з валютними цінностями через кореспондентські рахунки, а також нові зразки підписів і копію рішення Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації;
інформувати банки-кореспонденти, реєстраторів, а також зовнішніх менеджерів активів банку про те, що особи, які раніше мали право давати вказівки від імені банку щодо операцій з активами банку чи активами, які довірив банк, більше не мають таких повноважень, і про осіб, яким тимчасовий адміністратор передав ці повноваження;
тимчасово позбавити (у разі потреби) повноважень осіб, які несуть відповідальність за окремі ділянки роботи банку, та надати нові повноваження обмеженій кількості довірених осіб;
ужити інших заходів, потрібних для забезпечення схоронності активів, майна і документації банку.
Керівники банку, які відсторонені від управління, зобов’язані здійснити передавання основних засобів, нематеріальних та інших активів, документів за відповідними актами про приймання-передавання протягом строку проведення інвентаризації.

5.6. Тимчасовий адміністратор після отримання рішення про призначення в банку тимчасової адміністрації повинен подати до територіального управління Національного банку, у якому відкрито кореспондентський рахунок банку, нотаріально засвідчену картку із зразками підписів тимчасового адміністратора та головного бухгалтера банку (або особи, яка виконує його обов’язки) і відбитка печатки цього банку.
Керівник територіального управління Національного банку після отримання нової картки із зразками підписів осіб, які мають право першого і другого підпису на період роботи тимчасової адміністрації, на підставі прийнятої Правлінням Національного банку постанови про призначення тимчасової адміністрації видає розпорядження про скасування дії зразків підписів керівників, яких відсторонено від управління банком.

5.7. Тимчасовий адміністратор протягом 20 робочих днів після його призначення зобов’язаний подати Національному банку кошторис витрат тимчасової адміністрації (далі – кошторис) на поточний квартал із помісячною розбивкою. До 20 числа останнього місяця звітного періоду тимчасовий адміністратор має подати Національному банку кошторис на наступний квартал. Кошторис затверджується Комісією Національного банку.
Тимчасовий адміністратор зобов’язаний використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених кошторисом.
Тимчасовий адміністратор відповідає за правильність складання та виконання кошторису.
Тимчасовий адміністратор подає Національному банку кошторис та обґрунтування згідно з установленим Національним банком порядком складання кошторису, розрахунок надходжень (доходів) банку, який використовувався для планування обсягів витрат у відповідному періоді, та інші документи, що засвідчують потребу здійснення витрат коштів згідно з кошторисом.
Тимчасовий адміністратор має право внести пропозиції щодо змін до кошторису не пізніше ніж за два тижні до закінчення кварталу. Зміни до кошторису не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання тимчасового адміністратора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює контроль за діяльністю тимчасового адміністратора (далі – уповноважений структурний підрозділ), затверджує Комісія Національного банку.
Національний банк за потреби має право вимагати від тимчасового адміністратора додаткових пояснень і обґрунтувань щодо складання, внесення змін та виконання кошторису.

 5.8. Тимчасовий адміністратор протягом одного місяця з дня свого призначення за станом на звітну (місячну) дату4 здійснює інвентаризацію активів і пасивів (уключаючи обліковані на позабалансових рахунках).
Тимчасовий адміністратор під час проведення інвентаризації визначає достатність та повноту сформованих резервів, перевіряє класифікацію кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, дебіторської заборгованості, нарахованих доходів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор уживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

 5.9. З метою оцінки фінансового стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності, а також приведення її у відповідність до вимог
_________________
4 Звітною (місячною) датою вважається остання звітна (місячна) дата перед призначенням тимчасового адміністратора, якщо він розпочав свою роботу з 1 до 20 числа поточного місяця включно, або перша звітна (місячна) дата після призначення тимчасового адміністратора, якщо він призначений після 20 числа поточного місяця.

законодавства України тимчасовий адміністратор перевіряє договірну,
бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради та внутрішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:

а) переглядає умови всіх договорів оренди, за якими банк є орендодавцем (або орендарем), з точки зору потреби в них та прийнятності умов оренди;

б) переглядає договори, що стосуються господарських, майнових операцій банку, які укладені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового адміністратора, з метою встановлення фактів, визначених у статтях 52, 81 Закону про банки, і для звернення до суду з вимогою визнання окремих договорів недійсними;

в) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових зобов’язань банку. Приймає базу даних про вкладників – фізичних осіб у банках – учасниках (тимчасових учасниках) Фонду та підтримує її в актуальному стані. У разі прийняття Правлінням Національного банку рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку тимчасовий адміністратор передає базу даних про вкладників – фізичних осіб ліквідатору банку;

г) ініціює перед Національним банком у разі потреби проведення комплексної перевірки діяльності банку із залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного банку.

5.10. За результатами оцінки фінансового стану банку тимчасовий адміністратор складає план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку на період його призначення відповідно до вимог та у строки, установлені статтею 83 Закону про банки.
План дій тимчасового адміністратора має містити:
• комплекс заходів щодо усунення підстав, що зумовили запровадження тимчасової адміністрації;
• цільові показники, яких планується досягти під час його виконання;
• інше залежно від проблем, що виникли в діяльності банку.
У разі призначення тимчасової адміністрації банку у зв’язку з погіршенням фінансового стану тимчасовий адміністратор вживає заходів відповідно до програми фінансового оздоровлення банку.
Програма фінансового оздоровлення банку під час дії тимчасової адміністрації є документом, який відображає перелік заходів, результатом виконання яких є приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку.
Під час складання програми фінансового оздоровлення тимчасовий адміністратор зобов’язаний ураховувати необхідність забезпечення мінімізації витрат при максимальному задоволенні вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Програма фінансового оздоровлення банку має бути розроблена з урахуванням вимог, викладених у додатку 1 до цього Положення, та статті 80 Закону про банки і включати, зокрема, такі заходи:

а) установлення особливих вимог до розрахунків банку та його філій, у тому числі порядку виконання початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, та обрання способу організації управління черговістю початкових платежів. Для управління черговістю початкових платежів можуть використовуватися засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце “АРМ куратора банку”, призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП;

б) переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка надає банку можливість здійснювати початкові платежі від імені філій або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

в) установлення контролю за виконанням банком зобов’язань за кредитами рефінансування, отриманими від Національного банку;

г) прийняття рішення про збільшення (зменшення) статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснення процедури збільшення (зменшення) статутного капіталу згідно із законодавством України;

ґ) прийняття рішення про скликання загальних зборів учасників та здійснення процедури скликання та проведення загальних зборів учасників згідно із законодавством України. Загальні збори учасників можуть бути скликані для прийняття рішень, пов’язаних з фінансовим оздоровленням банку;

д) обмеження чи зупинення проведення окремих операцій банку, які є низькорентабельними, збитковими або такими, що здійснюються з високим рівнем ризику та загрожують інтересам кредиторів і вкладників. Зупинення залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб та операцій з пов’язаними особами;

е) здійснення реструктуризації активів та зобов’язань банку;

є) здійснення погашення заборгованості за активними операціями банку, зокрема шляхом повернення депозитів з інших банків та вкладень коштів банку в статутні капітали інших юридичних осіб;



ж) відчуження окремих відокремлених структурних підрозділів банку (як частини майнового комплексу банку);

з) виконання інших заходів, спрямованих на оздоровлення банку залежно від проблем, що виникли в діяльності банку, відповідно до цього Положення, інших нормативно-правових актів Національного банку.
Виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, повинно забезпечити усунення причин, що зумовили запровадження тимчасової адміністрації, накопичення протягом строку дії мораторію коштів у сумі, достатній для задоволення вимог кредиторів, а також стабілізації діяльності банку.
План дій тимчасового адміністратора або програма фінансового оздоровлення банку затверджується (відхиляється) Комісією Національного банку у строки, установлені статтею 84 Закону про банки.
Тимчасовий адміністратор має право внести пропозиції щодо зміни строків виконання та переліку заходів, які передбачені планом дій тимчасового адміністратора або програмою фінансового оздоровлення банку, залежно від проблем, що можуть виникнути під час їх виконання. Зміни до плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку протягом трьох робочих днів затверджуються (відхиляються) Комісією Національного банку за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу та в порядку, визначеному цим пунктом щодо затвердження (відхилення) плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку).

5.11. На тимчасового адміністратора філії іноземного банку не поширюються вимоги підпунктів “б”, “в”, “г”, “ґ” пункту 5.10 цієї глави.
У разі наявності незадоволених вимог кредиторів у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку філії іноземного банку тимчасовий адміністратор звертається до іноземного банку з вимогою щодо їх погашення.
Заходи щодо стабілізації діяльності філії іноземного банку не можуть передбачати залучення тимчасовим адміністратором коштів інвесторів для збільшення її приписного капіталу, продажу філії або її реорганізації.

5.12. Тимчасовий адміністратор з метою ефективного виконання покладених на нього завдань, зокрема, має право:
подати пропозиції Національному банку щодо заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення власником вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку;
додатково залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта з унесенням змін до кошторису та договору з Національним банком;
доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Тимчасовий адміністратор має право за потреби відсторонити таких осіб від виконання посадових обов’язків на визначений строк, повідомивши про це відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку;
здійснювати скорочення штату банку та приймати рішення про кількісний склад працівників банку;
ужити заходів з метою підвищення кваліфікаційного рівня персоналу банку, а також проводити атестацію, переводити на іншу посаду, звільняти згідно із законодавством України працівників банку внаслідок неналежного виконання ними своїх функціональних обов’язків або перегляду їх службових обов’язків, змінювати розмір заробітної плати шляхом унесення змін до штатного розпису банку згідно із законодавством України;
приймати рішення про закриття кореспондентських рахунків, відкритих в інших банках.

5.13. Тимчасовий адміністратор подає відповідні дані до єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників) (далі – ЄІС “Реєстр позичальників”) на підставі договору з Національним банком про надання послуг через систему ЄІС “Реєстр позичальників” згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

5.14. Тимчасовий адміністратор та залучені до тимчасової адміністрації банку спеціалісти повинні зберігати банківську таємницю та конфіденційність інформації про діяльність банку і нести за її розголошення відповідальність, передбачену законодавством України.

Глава 6. Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора

6.1. Тимчасовий адміністратор протягом дії тимчасової адміністрації зобов’язаний подавати Національному банку:
статистичну та фінансову звітність, яка подається банком у порядку та у строки, що встановлені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку;
щомісячний звіт про свою діяльність та висновок про фінансовий стан банку, які подаються до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. До звіту про роботу тимчасового адміністратора включається також інформація про виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку);
щомісячний звіт про використання коштів згідно з кошторисом, який подається не пізніше ніж за 10 робочих днів після закінчення звітного періоду.

6.2. Національний банк здійснює контроль за виконанням тимчасовим адміністратором:
вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;
вказівок, вимог та обмежень, установлених Національним банком;
рішення Національного банку щодо введення повністю або частково мораторію на задоволення вимог кредиторів банку;
умов договору про здійснення тимчасової адміністрації у банку, плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку), кошторису.

6.3. Національний банк має право припинити виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку), відкликати банківську ліцензію та призначити ліквідатора банку в будь-який час, якщо дійде висновку, що виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку) не приводить до оздоровлення банку.

6.4. Тимчасовий адміністратор зобов’язаний подати Національному банку остаточний звіт на звітну дату5 у зв’язку із:
закінченням строку тимчасової адміністрації;
або прийняттям тимчасовим адміністратором рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації у зв’язку із виконанням плану дій (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку);
або прийняттям Національним банком рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації.

6.5. Комісія Національного банку погоджує остаточний звіт та пропозиції тимчасового адміністратора щодо подальшої діяльності банку.
Правління Національного банку приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації та поновлення діяльності банку або про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку на підставі висновку уповноваженого структурного підрозділу, а також остаточного звіту та пропозиції тимчасового адміністратора, погоджених Комісією Національного банку.

Глава 7. Порядок уведення мораторію
на задоволення вимог кредиторів банку

7.1. Національний банк з метою створення сприятливих умов для покращення та стабілізації фінансового стану банку має право повністю або частково ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку під час здійснення тимчасової адміністрації (далі – мораторій) у межах строку, визначеного статтею 85 Закону про банки.
__________________
5 Звітною датою вважається дата, яка настає за 10 робочих днів до закінчення строку дії тимчасової адміністрації банку, установленого постановою Правління Національного банку, або дата подання тимчасовим адміністратором пропозиції до Національного банку щодо доцільності дострокового припинення тимчасової адміністрації банку, або дата прийняття Національним банком рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації.

7.2. Рішення про введення мораторію приймається постановою Правління Національного банку, яка, зокрема, має містити дату введення і строк дії мораторію.

7.3. Національний банк оприлюднює інформацію про введення мораторію відповідно до статті 85 Закону про банки.

7.4. Тимчасовий адміністратор забезпечує виконання мораторію відповідно до статті 85 Закону про банки.
Тимчасовий адміністратор письмово інформує відповідний податковий орган про введення мораторію.

7.5. Протягом дії мораторію:

а) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Глава 8. Погодження Національним банком
продажу активів банку під час
тимчасової адміністрації

8.1. Тимчасовий адміністратор для продажу активів банку має отримати дозвіл, який оформляється рішенням Комісії Національного банку.

8.2. Тимчасовий адміністратор визначає перелік активів банку, які можуть бути продані, у тому числі відокремлених структурних підрозділів банку, дочірніх установ, частки участі банку в інших юридичних особах.
Тимчасовий адміністратор здійснює продаж індивідуально визначеного ним активу банку або портфеля активів, формування якого може здійснюватися за різними критеріями.

8.3. Продаж активів банку здійснюється за ринковою вартістю, яка визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства України про оцінку майна.
Тимчасовий адміністратор залучає до оцінки активів банку незалежного оцінювача, визначеного ним за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є найнижча вартість послуг і найкоротші строки оцінювання.

Тимчасовий адміністратор проводить конкурс із визначення незалежного оцінювача в порядку, установленому цією главою.

8.4. Тимчасовий адміністратор здійснює продаж активів банку на відкритих торгах шляхом проведення аукціону, конкурсу.
Якщо в банку є активи, щодо обігу яких установлені обмеження, то тимчасовий адміністратор уживає заходів щодо їх продажу на закритих торгах відповідно до статті 95 Закону про банки.
Правління Національного банку може в окремих випадках установлювати інший, ніж передбачений у цій главі, порядок відчуження активів банку.
Аукціон, конкурс визнається таким, що відбувся, якщо під час його проведення надійшла лише одна пропозиція від покупця про викуп активу. Тимчасовий адміністратор має право здійснити продаж активу цьому покупцю.
Ціною продажу на аукціоні, конкурсі є визначена незалежним оцінювачем ринкова вартість активу.
Під час проведення відкритих торгів ціна продажу може бути зменшена не більше ніж на 30 відсотків від ринкової вартості активу.

8.5. Тимчасовий адміністратор розробляє порядок проведення аукціону, порядок та умови проведення конкурсу із застосуванням порядку, визначеного Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та з урахуванням вимог цієї глави.
Проведення аукціону, конкурсу здійснюється поетапно:
на першому етапі:

а) розміщення інформації про проведення аукціону, конкурсу. Тимчасовий адміністратор публікує інформацію про проведення аукціону, конкурсу принаймні в одній загальнодержавній та/або одній регіональній (місцевій, за місцезнаходженням банку) газеті, у якій розміщуються публікації щодо купівлі-продажу подібних активів, не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення. Інформація має містити:
вид, вартість та умови продажу активу;
вимоги до претендента на участь в аукціоні, конкурсі (за потреби);
місце та час проведення аукціону, конкурсу;
кінцевий термін прийняття заяви про участь в аукціоні, конкурсі;
місце, час та умови надання детальної інформації про актив;
місцезнаходження, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону, конкурсу;

на другому етапі:

б) надання повної інформації потенційному покупцю про активи. Інформація надається після укладення договору між тимчасовим адміністратором та потенційним покупцем про надання відповідної інформації та відповідальність за розголошення наданої інформації і відшкодування збитків, завданих її розголошенням;

в) отримання, опрацювання та відбір прийнятних намірів від потенційних покупців;

на третьому етапі:

г) проведення аукціону, конкурсу та вибір покупця.
Умовами конкурсу, зокрема, може бути передбачено:
використання активів в операційній діяльності банку;
можливість передачі одночасно з продажем активів зобов’язань банку у відповідній сумі. Потенційний покупець повинен мати мережу відокремлених структурних підрозділів, яка здатна забезпечити обслуговування кредиторів (крім санаційного банку) та забезпечити дотримання умов договору банківського вкладу.
Порядок проведення тимчасовим адміністратором аукціону, порядок та умови проведення конкурсу, а також перелік потенційних покупців активів банку погоджуються Комісією Національного банку.
Комісія Національного банку приймає рішення про погодження (відхилення) запропонованого тимчасовим адміністратором порядку проведення аукціону, порядку та умов проведення конкурсу, а також переліку потенційних покупців активів банку на підставі висновку уповноваженого структурного підрозділу про відповідність (невідповідність) проведення аукціону, конкурсу вимогам законодавства України, у тому числі цього Положення, та про можливість придбання активів потенційними покупцями.
Висновок про можливість придбання активів з одночасним прийняттям зобов’язань банком-покупцем готується уповноваженим структурним підрозділом банківського нагляду центрального апарату Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-покупця, на підставі прогнозного платіжного календаря, який має підтверджувати спроможність банку-покупця виконати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами, а також залежно від його фінансового стану.

8.6. Для прийняття участі в аукціоні, конкурсі потенційний покупець активів банку подає тимчасовому адміністратору такі документи:
заяву про участь у аукціоні, конкурсі;
проект договору залежно від способу відчуження активу;
інші документи відповідно до умов проведення аукціону, конкурсу.
У разі наявності пропозицій щодо купівлі активів з одночасним передаванням у відповідній сумі зобов’язань банку потенційний банк-покупець додатково подає таке:
прогнозний баланс банку-покупця на першу звітну дату після прийняття активів та зобов’язань;
прогнозні розрахунки банку-покупця, які підтверджують можливість виконання ним зобов’язань перед кредиторами;
прогнозні розрахунки дотримання банком-покупцем економічних нормативів.

8.7. Для погодження порядку проведення аукціону, порядку та умов проведення конкурсу, а також переліку потенційних покупців активів банку тимчасовий адміністратор подає Національному банку такі документи:
розроблений порядок проведення аукціону або порядок та умови проведення конкурсу з продажу активів банку;
клопотання про надання погодження на продаж активів банку з прогнозними розрахунками економічного ефекту від цієї операції та її впливу на показники діяльності банку разом з відповідними розрахунками діяльності банку після цієї операції;
проект договору залежно від способу відчуження активу;
інформацію про актив [назва, коротка характеристика, його залишкова та ринкова (початкова) вартість], у тому числі інформацію про відокремлений структурний підрозділ банку як частину цілісного майнового комплексу (назва, місцезнаходження, ринкова вартість тощо);
висновок суб’єкта оціночної діяльності стосовно оцінки активу, у тому числі відокремленого структурного підрозділу банку як частини цілісного майнового комплексу;
перелік потенційних покупців;
іншу інформацію на вимогу Національного банку.

Глава 9. Передача активів та/або зобов’язань банку під час
тимчасової адміністрації

9.1. Тимчасовий адміністратор має право здійснювати передачу активів та/або зобов’язань до іншого банку (у тому числі санаційного) відповідно до програми фінансового оздоровлення банку з урахуванням вимог статті 80 Закону про банки. Банк, до якого передаються активи та/або зобов’язання, визначається шляхом проведення конкурсу в порядку, визначеному главою 8 цього розділу.

9.2. Передача активів та/або зобов’язань банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється згідно з договором, укладеним між тимчасовим адміністратором та банком – переможцем конкурсу, а також актом про передавання-приймання.
Під час передачі активів банку до акта про передавання-приймання мають додаватися:
перелік активів із зазначенням їх найменування, вартості (балансової і ринкової, яка визначена за результатами незалежної оцінки відповідно до законодавства України про оцінку майна) тощо;



документи, які підтверджують право власності на активи та забезпечення за ними;

виписки з рахунків, які підтверджують суму залишку коштів на рахунку;

електронна база даних та архів;

інші документи за згодою сторін.


Під час передачі зобов’язань банку до акта про передавання-приймання мають додаватися:

перелік зобов’язань банку із зазначенням найменування кредиторів (вкладників), виду та суми заборгованості, реквізитів договорів тощо;

договори, які підтверджують виникнення зобов’язань банку;

виписки з рахунків, які підтверджують суму заборгованості;

електронна база даних та архів;

інші документи за згодою сторін.


9.3. Зобов’язання банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, переводяться до іншого банку за їх балансовою вартістю одночасно з переведенням до цього банку активів.

Якщо обсяг зобов’язань, які передаються, перевищує обсяг активів банку, то різниця між їх вартістю відшкодовується банку – переможцю конкурсу відповідно до вимог законодавства.


9.4. Тимчасовий адміністратор під час прийняття рішення про одночасне відчуження активів та зобов’язань банку зобов’язаний забезпечити задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній статтею 96 Закону про банки.

Зобов’язання кожної черги передаються у повному обсязі".






3.5. Главу 11 викласти в такій редакції:
“Глава 11. Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації за
рішенням Національного банку або тимчасового адміністратора

11.1. Національний банк має право прийняти рішення про реорганізацію банку в разі неможливості відновлення його належного фінансового стану.
Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

11.2. Рішення про реорганізацію банку приймає Правління Національного банку.
Постанова Правління Національного банку про реорганізацію банку має містити таке:
рішення про призначення тимчасової адміністрації в банку (якщо вона не була призначена);
рішення про реорганізацію банку та спосіб її проведення;
доручення тимчасовому адміністратору:
розробити програму фінансового оздоровлення банку (унести необхідні зміни до програми фінансового оздоровлення) щодо вжиття заходів з реорганізації банку;
підготувати та подати на затвердження Комісії Національного банку план реорганізації банку.

11.3. Банк може бути реорганізований за рішенням тимчасового адміністратора, погодженим Комісією Національного банку.
Реорганізація банку, у якому призначена тимчасова адміністрація, здійснюється одночасно з виконанням заходів фінансового оздоровлення банку.

11.4. Пропозиції щодо реорганізації банку подаються тимчасовим адміністратором Національному банку в складі попереднього письмового звіту або в подальшому за потреби.
Тимчасовий адміністратор розробляє спільно з іншим банком (у разі наміру злиття або приєднання) та інвесторами (за їх наявності) умови реорганізації, проект угоди про злиття або приєднання банків, проект плану реорганізації, обґрунтування, розрахунки та прогнозний баланс банку-правонаступника, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банків – учасників реорганізації.





11.5. Банком-правонаступником може бути фінансово стабільний банк або банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

11.6. Тимчасовий адміністратор затверджує план реорганізації, умови конвертації акцій банку, який припиняється та для управління яким призначено тимчасового адміністратора, в акції банку-правонаступника. Угода про злиття або приєднання банку затверджується тимчасовим адміністратором, а також загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

11.7. План реорганізації банку затверджується (відхиляється) Комісією Національного банку на підставі позитивного (негативного) обґрунтованого висновку уповноваженого структурного підрозділу.

11.8. Реорганізація банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань реорганізації банків за рішенням власників, з урахуванням особливостей, визначених цим Положенням.

11.9. Планом реорганізації банку може не передбачатися проведення інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках банку, якщо тимчасовий адміністратор її вже проводив.

11.10. Передавальний акт (у разі реорганізації банку шляхом злиття або приєднання) або розподільчий баланс (у разі реорганізації банку шляхом поділу або виділення) затверджується тимчасовим адміністратором та загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

11.11. Національний банк має право вимагати від банку-правонаступника та тимчасового адміністратора банку надання інформації про стан здійснення реорганізації банку.

11.12. Тимчасовий адміністратор, призначений для проведення реорганізації банку, виконує, зокрема, такі функції:

а) здійснює управління банком до проведення державної реєстрації припинення банку, що реорганізувався, та прийняття Національним банком рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;

б) бере участь у діяльності комісії з проведення реорганізації банку;

в) розглядає та затверджує матеріали інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках. За результатами інвентаризації забезпечує врегулювання виявлених розбіжностей та списання безнадійної заборгованості за активними операціями банку;

г) бере участь у загальних зборах учасників банку-правонаступника.

11.13. Тимчасовий адміністратор після затвердження Національним банком плану реорганізації банку протягом 10 робочих днів має повідомити Національний банк про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення банку шляхом реорганізації і подає копію повідомлення, яке складене відповідно до вимог статті 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

11.14. Особи, які внаслідок реорганізації мають стати власниками істотної участі в банку-правонаступнику і не були власниками істотної участі в банку, що реорганізовується, а також особи, які збільшують її внаслідок реорганізації до 10, 25, 50 чи 75 відсотків статутного капіталу банку, зобов’язані до часу затвердження передавального акта/розподільчого балансу отримати письмовий дозвіл Національного банку на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку”.

3.6. Розділ V доповнити новою главою 12 такого змісту:
“Глава 12. Порядок припинення діяльності тимчасового адміністратора

12.1. Тимчасовий адміністратор припиняє свою діяльність відповідно до статті 86 Закону про банки.
Тимчасовий адміністратор може бути звільнений від виконання обов’язків з попередженням, припиненням чинності або анулюванням сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків за невиконання або неналежне виконання ним своїх повноважень, а також за заявою.
Усунення тимчасового адміністратора від виконання обов’язків є підставою для розірвання договору про здійснення тимчасової адміністрації.

12.2. Тимчасовий адміністратор у разі звільнення з посади зобов’язаний забезпечити передавання майна та документів банку уповноваженим посадовим особам банку.

12.3. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов’язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов’язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади”.

4. Положення доповнити новим додатком 7 такого змісту:
 
  “Додаток 7
до Положення про застосування
Національним банком України
заходів впливу за порушення
банківського законодавства



Договір
про здійснення тимчасової адміністрації
(зразок)
у ________________________
(повне найменування банку)

___________________ __________________
(місце укладання договору) (дата укладання договору)

Національний банк України в особі _____________________________________
  (посада)
____________________________________________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові)

який діє на підставі довіреності _________________________________________
  (дата, номер, ким засвідчена)

(далі – Національний банк), з однієї сторони, та ___________________________,
  (прізвище, ім’я, по батькові)

який має сертифікат Національного банку України на право здійснення функцій тимчасового адміністратора банків ______________________________________
  (серія, номер сертифіката, дата та номер рішення ________________________________________________________________________________
Кваліфікаційної комісії Національного банку України з питань сертифікації тимчасових
________________________________________________________________________________
адміністраторів та ліквідаторів банківських установ)


(далі – Тимчасовий адміністратор), з іншої сторони (далі – Сторони), уклали цей договір (далі – Договір) про таке:

1. Предмет Договору

 Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк призначає __________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)

Тимчасовим адміністратором ___________________________________________
  (повне найменування банку)

(далі – Банк), а Тимчасовий адміністратор зобов’язується здійснювати процедуру тимчасової адміністрації в Банку відповідно до вимог законодавства України.

2. Права та обов’язки Сторін

2.1. Тимчасовий адміністратор зобов’язується:

2.1.1. Здійснювати процедуру тимчасової адміністрації та повноваження загальних зборів, спостережної (наглядової) ради і правління (ради директорів) Банку, користуватись правами та виконувати обов’язки Тимчасового адміністратора відповідно до вимог Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (далі – Положення № 369), інших законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність.

2.1.2. Укласти зі страховиками договір (договори) про страхування фінансової відповідальності Тимчасового адміністратора, його життя та здоров’я відповідно до вимог законодавства України.

2.1.3. Звітувати перед Національним банком стосовно своєї діяльності, пов’язаної з тимчасовою адміністрацією Банку, згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.

2.1.4. Надавати інформацію за письмовими запитами Національного банку у строки, визначені в запиті.

2.2. Тимчасовому адміністратору забороняється приймати рішення, які потребують дозволу (погодження) Національного банку, без його письмового дозволу (погодження).

2.3. Національний банк зобов’язується виконувати обов’язки та вчиняти усі дії, пов’язані зі здійсненням тимчасової адміністрації Банку, що покладені на Національний банк відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Положення № 369 та інших законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють здійснення процедури тимчасової адміністрації банків.

3. Витрати тимчасової адміністрації

3.1. Витрати на здійснення тимчасової адміністрації, у тому числі оплата праці Тимчасового адміністратора та спеціалістів, залучених Тимчасовим адміністратором для забезпечення виконання його повноважень, додаткова винагорода Тимчасовому адміністратору та залученим спеціалістам здійснюються за рахунок коштів Банку у межах затвердженого Національним банком кошторису витрат тимчасової адміністрації.

3.2. За здійснення процедури тимчасової адміністрації Банку Тимчасовому адміністратору встановлюється основна оплата праці в розмірі ____________________________________________________________________
(цифрами та словами)

гривень за місяць та додаткова винагорода в розмірі ____ відсотків від надходжень коштів на накопичувальний рахунок Банку від продажу і повернення активів Банку.

3.3. У разі невиконання або неналежного виконання Тимчасовим адміністратором своїх обов’язків розмір оплати праці Тимчасового адміністратора може бути зменшено.

3.4. Оплата праці спеціалістів, залучених Тимчасовим адміністратором Банку, здійснюється згідно з укладеними з ними договорами.

4. Відповідальність Сторін

4.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором у випадках та в порядку, що встановлені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, та цим Договором.

4.2. Тимчасовий адміністратор за рахунок власних коштів сплачує Національному банку штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
порушення встановленого строку подання кошторису витрат тимчасової адміністрації для затвердження Національним банком;
здійснення витрат, не передбачених кошторисом витрат;
порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо надання звітів, передбачених підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цього Договору.

5. Строк дії Договору, його припинення та зміни

5.1. Договір набирає чинності з часу прийняття постанови Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації.

5.2. Договір може бути розірваний за згодою Сторін.

5.3. Національний банк має право прийняти рішення про усунення Тимчасового адміністратора від виконання обов’язків та розірвання з ним Договору в разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов’язків або з інших причин, що перешкоджають Тимчасовому адміністраторові виконувати свою роботу.

5.4. Дія Договору припиняється в разі:
закінчення строку дії повноважень тимчасової адміністрації;
прийняття Національним банком рішення про закінчення процедури тимчасової адміністрації;
прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

завершення процедури реорганізації Банку.

5.5. У випадках, зазначених у пунктах 5.3, 5.4 цього Договору, Договір є розірваним (дія Договору припиняється) з дати набрання чинності відповідним рішенням Національного банку.

5.6. Зміни до Договору вважаються такими, що мають юридичну силу та обов’язкові для Сторін, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін.
Усі зміни до Договору є його невід’ємною частиною.

6. Інші умови

6.1. Договір складено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, два примірники – Національному банку, один – Тимчасовому адміністратору.

6.2. Спори, що виникають між Сторонами у зв’язку з виконанням умов Договору, вирішуються згідно із законодавством України.

6.3. Питання щодо призначеної в Банку тимчасової адміністрації, які не врегульовані Договором, регулюються законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

7. Підписи та реквізити Сторін:


Національний банк України Тимчасовий адміністратор_________


01008, м. Київ,
вул. Інститутська, 9,
МФО № 300001,
код за ЄДРПОУ 0032106


Уповноважена посадова особа Національного банку України

М. П.








 ______________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Адреса місця реєстрації:_________________
____________________________________________________________________________


Адреса місця проживання:_______________
______________________________________
______________________________________



Паспортні дані_________________________
______________________________________
(номер, серія, орган, що видав, дата видачі)


Ідентифікаційний номер
_______________________ ”.



Директор Департаменту нормативно-
методологічного забезпечення банківського
регулювання та нагляду Н.В.Іваненко


ПОГОДЖЕНО
Заступник Голови
Національного банку України
_______________ В.Л.Кротюк
(підпис)
“___”_________2009 р.

Рост мошенничества среди заемщиков - круглый стол

Банкиры сетуют на рост мошенничества среди заемщиков и мечтают засадить их в долговую яму. Это выяснилось на "круглом столе" "Кредитование частных лиц: риски и перспективы", проведенном "Ф." совместно с Ассоциацией региональных банков России (ассоциация "Россия").

АЛЕКСАНДР ХАНДРУЕВ, первый вице-президент ассоциации "Россия":
Темпы кредитования частных лиц превосходят самые смелые прогнозы. Если на 1 января 2004 года объем выданных ссуд не дотягивал до 300 млрд рублей, то на 1 января 2006 года ожидается где-то около 1,2 трлн рублей. Вместе с этим возникают новые проблемы — законодательные, экономические, которые еще не нашли адекватных ответов.

ПАВЕЛ МЕДВЕДЕВ, первый зампред комитета по кредитным организациям и финансовым рынкам Госдумы РФ:
Несмотря на то что ситуация в банковской сфере изменилась в лучшую сторону, проблемы все-таки есть. К нам идет поток жалоб от обманутых заемщиков. Некоторые банки пользуются наивностью, неопытностью людей, обманывают рекламой, непонятными текстами договоров — есть сильное подозрение, что они специально запутываются. Минфин готовит закон о потребительском кредитовании, из которого человек должен понимать, сколько ему придется заплатить за кредит. Заемщик в данной конструкции, безусловно, слабая сторона. И ему нужно сделать некоторые поблажки, которые пойдут на пользу сильной стороне — банку. Скажем, если человек через 20 минут после заключения договора понимает, что ему не вернуть кредит, то у него должна быть возможность без последствий разорвать контракт. Но у меня есть сильное подозрение, что банкиры стараются перегнуть палку не в ту сторону, в которую нужно. Им кажется, что они должны вести себя сурово по отношению к клиенту — мол, о чем ты думал, когда подписывал договор? Другой чрезвычайно важный закон — о кредитных историях. Он, слава богу, принят, но в той форме, которая мне кажется неудовлетворительной. В документе содержится целый ряд наивностей. Одна из них состоит в том, что гражданин должен давать разрешение и на пополнение своей кредитной истории, и на то, чтобы банк в нее заглядывал. Почему бы не давать всего одно разрешение, чтобы не провоцировать заемщика позволять заглядывать в свою кредитную историю, которая никогда не пополняется?

АЛЕКСАНДР ХАНДРУЕВ:
А когда закон о потребительском кредитовании планируется вынести на первое чтение?

ПАВЕЛ МЕДВЕДЕВ:
Предполагалось, что до конца года он полностью будет принят, но я сомневаюсь, что так будет.

ВЯЧЕСЛАВ ВОРОТНИКОВ, начальник отдела автокредитования Абсолют-банка:
У меня вопрос к тем, кто пишет закон. Вы много говорили о том, что нужно идти навстречу заемщику и составлять для него более понятные договоры. Но существует и вторая проблема, которая тормозит развитие потребительского кредитования, — недобросовестные заемщики. Предусмотрено ли в законе ужесточение требований к таким клиентам? Они ходят из одного банка в другой, придумывая различные способы обмана. У нас же возникает множество проблем с истребованием кредита даже если это залоговое кредитование, как-то: ипотека или автокредитование.

ПАВЕЛ МЕДВЕДЕВ:
В законе о потребительском кредите по этому поводу ничего не сказано. Я вижу спасение только в одном — в системе кредитных бюро. Если гражданин не успеет дойти до второго банка, как информация о кредите, взятом им в первом банке, уже станет доступной, то жульничество будет невозможным. Ничего другого придумать не могу. Если придумаете, скажите.

ВЯЧЕСЛАВ ВОРОТНИКОВ:
В России раньше были долговые ямы…

ПАВЕЛ МЕДВЕДЕВ:
Про долговую яму я бы не говорил, дорогие друзья, потому что неизвестно, кто в нее первый попадет.

АНДРЕЙ МЕЛЬНИКОВ, заместитель генерального директора Агентства по страхованию вкладов:
Я хотел бы призвать к конструктиву. Я прекрасно понимаю банкиров, у нас немного инструментов, которые позволяют быстро и легально возвращать долги. Поэтому на повестке дня стоит разработка системы упрощенного взыскания залогов. Она стояла три года назад, и, к сожалению, боюсь, что будет стоять еще года три из-за нашей правовой системы. Необходимо усилить статьи Уголовного кодекса — недобросовестное поведение заемщиков должно иметь адекватную систему наказаний. Нужно серьезно менять судебную практику. По поводу бюро кредитных историй. У меня сложилось впечатление, что этот процесс идет с некоторым скрипом — есть подозрение, что в ближайшее время каждое бюро будет сидеть на своей информации, а реального обмена не получится.

ВИКТОР ЛОИК, исполнительный директор платежной системы "Золотая Корона":
Если посмотреть на структуру потребительского кредитования, то 72% кредитов — это кредиты, выданные в торговых точках. Такой подход сам по себе не может быть оптимальным, поскольку такие ссуды самые дорогие с точки зрения выдачи кредита, его дальнейшего обслуживания и работы с неплатежеспособными заемщиками. Невозврат по торговым кредитам самый большой, и это определяется технологией выдачи ссуды. Многие банки гордятся тем, что их скоринговая программа анализирует 5-6 параметров и сразу принимает решение. Но как раз эта быстрота негативно сказывается на возвратности кредита. Естественно, выходы из любой ситуации есть, оптимальный — кредитная карта. С ее помощью можно предоставлять целый комплекс услуг — платежные, расчетные, кредитные, информационные. Кредитка меняет психологию заемщика. Ее владельцы на 23% активнее используют пластики в торговой сети и на 29% тратят больше денег, чем держатели обычных дебетовых карт.

С другой стороны, сегодня любой крупный банк столкнулся с проблемой по собираемости кредитов. Около 18% заемщиков не хотят больше пользоваться ссудами из-за проблем при погашении, причем проблем не финансового плана, а технологических. Имея широкую сеть выдачи кредита, банки не обладают сетью по сбору средств. В этом году "Золотая Корона" представит новую систему, которая позволяет погашать кредиты, выданные банком, в любом другом кредитном учреждении, а также в торговых точках с помощью предоплаченных карт. Это позволяет полностью устранить проблемы, возникающие при внесении платежей, — например большие очереди.

ВАЛЕРИЙ КАРДАШОВ, руководитель блока "Розничный бизнес" Промсвязьбанка:
На чем основана ваша статистика? Она сильно удивляет. Второй вопрос — все крупные банки, имеющие филиальную сеть, осуществляют погашение собственными силами. Мало того, многие из них осуществляют прием платежей по кредитам других банков, этим занимаются и системы денежных переводов — на чем основано изречение, что у банков есть проблемы с погашением ссуд?

ВИКТОР ЛОИК:
Весной этого года было выдано 18 млн кредитов, из них 13 млн — в торговле, что составляет 72%. Это не статистика ЦБ — насколько я знаю, он таковой не ведет. По поводу дороговизны кредитов. Во-первых, банкам необходимо формировать резервы под ссуды, во-вторых, нужны люди в торговой точке, которые бы выдавали кредиты, и сеть по сбору платежей, равная сети по выдаче займов. Все это соответственно приводит к затратам.

АНДРЕЙ БОЧАРОВ, вице-президент Юниаструм-банка:
В чем принципиальная разница между системой "Золотой Короны" и теми способами, которые используют банки? Кроме собственной филиальной сети кредитные организации сотрудничают с "Почтой России", которая есть практически в каждой деревне.

ВИКТОР ЛОИК:
Мы просто расширяем сеть сбора платежей. Если говорить о "Почте России", да, она достаточно большая. Но, например, в городе может быть сто отделений почты, при этом торговых организаций — несколько десятков тысяч. Это другие объемы, другая сеть.

АНДРЕЙ ВЫЛЕГЖАНИН, старший менеджер департамента развития бизнеса российского представительства Visa:
Хотел бы добавить, что помимо возможности использования предоплаченных карт, банковских переводов и других традиционных способов погашения долга в России стали возможными операции по зачислению наличных на карту Visa или перевод с карты на карту (обе они должны быть Visa. — "Ф."). Недавно мы запустили совместный проект с компанией "Элекснет", позволяющий клиенту через специальные терминалы зачислять наличные на карту Visa, выпущенную любым российским банком. Кроме того, мы разработали механизм погашения задолженности по кредитной карте с помощью любого дебетного пластика. Клиенту один раз достаточно прийти в банк, выдавший ему ссуду, и заключить соглашение о ежемесячном погашении долга, например с "зарплатной" карты. Средства с нее будут списываться автоматически, и клиенту не придется каждый месяц посещать офис банка-кредитора.

АНДРЕЙ БОЧАРОВ:
С рынком пластиковых карт происходит то же самое, что и с рынком потребительских кредитов. Сначала карты стоили очень дорого, сейчас уже начинается конкуренция между пластиками различных банков. И, на наш взгляд, в дальнейшем стоимость этих услуг для населения будет снижаться, возникнут те же самые проблемы с мошенниками. Зачастую кредитные организации сталкиваются с тем, что торговое предприятие, с которым они работают, оказывается мошенническими. Поэтому к утверждению о том, что пластиковые карты — это решение всех наших проблем, связанных с рисками, мне бы хотелось более осторожно подойти.

АНТОН ИГНАТОВ, брэнд-менеджер компании R-Style Softlab:
Уж коль скоро затронута тема бюро кредитных историй, которые вроде бы всем должны помочь, то есть достаточно интересная статистика, которая показывает, насколько кредитным организациям важен данный вопрос. Для развития своего программного обеспечения мы проводили опрос среди 300 клиентов-банков. Задавался вопрос, какое бюро кредитных историй они будут использовать? Так вот, из 300 ответило нам только 20 финансовых институтов, из них 10 заявили, что пока еще не определились. Возникает вопрос — как вы считаете, насколько текущая законодательная база кредитных бюро реально эффективна и нужна банкам?

АНДРЕЙ БОЧАРОВ:
Бюро банкам, безусловно, нужны. На самом деле очень отрадно, что государство об этом задумалось и что есть попытки создания эффективно работающих механизмов. С другой стороны, понятно, что такой индивидуалистический подход банков может привести к тому, что мы останемся на тех же позициях, на которых находимся сейчас. В перспективе те банки, у которых имеется небольшая клиентская база, будут идти по пути их объединения. И впоследствии, когда общий объем накопленных кредитных историй будет сопоставим с накопленным объемом кредитных историй крупнейших игроков, произойдет неизбежное слияние.

СВЕТЛАНА САВЦОВА, замдиректора центра банковских продуктов и маркетинга Импэксбанка:
Будьте добры, поделитесь опытом мошенничества торговых точек. Если вы от них получаете полный комплект документов, то в чем тут может быть мошенничество?

АНДРЕЙ БОЧАРОВ:
Вы знаете, достаточно легко в наше время открыть ООО "Лепесток". Будут все необходимые документы и подписи. Этот "Лепесток" приходит к вам в банк и говорит: "Мы очень хотим с вами работать, например продавать холодильники". Идет разговор о цене работы, торговая организация соглашается на самые невыгодные для себя условия, все в восторге. Заключается договор, и в первый день выдается пять кредитов, во второй — десять, за месяц — тысяча кредитов. Неплохой доход для мошенников, который окупает все затраты на создание "Лепестка".

СВЕТЛАНА САВЦОВА:
Выдаются кредиты каким образом? На основании вашей модели, на основании согласия банка или как?

АНДРЕЙ БОЧАРОВ:
Опытные мошенники сейчас аккуратно работают, определить их с помощью скоринговой системы нельзя. Если вы не приедете в торговую точку и не увидите, что она в принципе не может выдать тысячу кредитов — помещение не позволяет, если ваша служба безопасности не отреагирует на то, что у этого "Лепестка" нет истории и он ни с кем не работает, вы получите полновесное мошенничество, причем такое…

АНАТОЛИЙ ПРИТУЛА, председатель совета директоров управляющей компании сети кредитных агентств "Тайрис":
Наш анализ показывает, что мелкие региональные банки не готовы поддерживать портфель потребительских кредитов на уровне, позволяющем прибыльно инвестировать требуемые средства в развитие инфраструктуры. При обслуживании кредитной программы возникает необходимость реализации функций, к которым небольшие банки не готовы. Это введение баз данных плохих заемщиков, скоринговая оценка, сбор просроченной задолженности. Мы предлагаем решить данные проблемы с необычной стороны — с помощью страховых компаний. Создана сеть кредитных агентств, основная работа которых — выдача банкам гарантий по возврату кредитов и управление рисками. Сами агентства не кредитуют, это делают банки. В конце операционного дня они определяют должников, не погасивших свои взносы, — эти долги оплачиваются агентствами. Они работают уже в 11 субъектах Федерации, объем выданных по такой схеме кредитов за три года превысил 10 млрд рублей, количество заемщиков — более миллиона человек. К сожалению, у нашей системы существуют проблемы. Каждый банк-партнер должен внедрить довольно сложную технологию взаимодействия с нами: программное обеспечение плюс соответствующие внутренние процедуры и регламенты. Вся система агентств зависит от состояния каждого из партнеров — если у кого-нибудь из них возникают проблемы, то начинает "подвисать" созданная под него сеть распространения кредитных продуктов.

АНДРЕЙ БОЧАРОВ:
Опыт показывает, что с приходом крупных московских банков сначала "Тайрис" был вынужден уйти за Урал в сторону Иркутска и Дальнего Востока, а с приходом и туда крупнейших московских игроков операции были значительно сокращены.

АНАТОЛИЙ ПРИТУЛА:
К сожалению, мы не работали раньше в Европе, а только за Уралом. В этом году наши объемы реально не сократились. Просто из системы вышел один из крупных участников — Сибакадембанк. Естественно, когда у нас какой-нибудь партнер из системы уходит, соответствующая сетка, которая его обслуживала, лишается возможности работать — она либо другим банкам передается, либо мы ее сокращаем. Сейчас наши партнеры выдают в месяц кредитов на 300-400 млн рублей.

АЛЕКСАНДР ХАНДРУЕВ:
Интересно, а ваша деятельность предполагает наличие лицензии Банка России?

АНАТОЛИЙ ПРИТУЛА:
Мы не заключили ни единого кредитного договора от своего имени. Мы не кредитуем, а выдаем банку поручительство под кредитный договор. Все действия, которые мы совершаем, — формирование страхового полиса с определенным качеством. В расчетной модели закладывается риск невозврата в 2,5%. Но реально из всех выданных ранее банками кредитов не возвратились 1,8%. Это то, что мы обеспечиваем. Если риск невозврата у нас начинает превышать 3%, приближается к 4% и мы не справляемся с ситуацией, то просто из этого города уходим.

ОЛЕГ АНИСИМОВ, главный редактор журнала "Финанс.":
Расскажите, пожалуйста, самый интересный случай невозврата.

АНАТОЛИЙ ПРИТУЛА:
Мы очень часто сталкиваемся с мошенничеством в виде "черных" магазинов, о которых рассказал коллега, причем на всей территории России — начиная от Дальнего Востока и кончая Омском. Это довольно частое явление. Я хочу обратить внимание участвующих — если невозвраты составляют 5%, то посчитайте сами, какие суммы денег перейдут в криминальную часть нашего общества.

АЛЕКСАНДР ХАНДРУЕВ:
Не обязательно криминальную, есть неплатежеспособные заемщики и просто забывчивые заемщики. Я думаю, что объем невозврата в среднем меньше 5%.

АНАТОЛИЙ ПРИТУЛА:
Усреднять процент невозврата, на мой взгляд, не совсем правильно, потому что реальный процент очень сильно зависит от технологии распространения и оценки рисков. Есть технология, при которой не возвращается намного меньше, чем 1%, но есть и такая, когда не возвращается и 10%. А в среднем получается вроде неплохо.

СЕРГЕЙ МАМЕДОВ, генеральный директор Межрегионального долгового центра:
При наличии грамотно составленного кредитного договора практически в 100% случаев банки могут получить нужное судебное решение. Сложности начинают возникать при взыскании такого долга. Потребительские ссуды небольшие, поэтому судебные приставы неохотно занимаются их взысканием, на что есть ряд совершенно объективных причин: вознаграждение мизерное, а времени затрачивается практически столько же, сколько и на возврат крупных долгов. Поэтому нужно все-таки изначально работать по досудебному взысканию, а уже потом, если ничего не помогло, обращаться в судебные органы.

Стоимость услуг коллекторских агентств составляет 20-25% от суммы взыскания, в особо сложных запущенных случаях — где-то около 50%. Как показывает практика, наши банки не очень охотно передают просроченную задолженность коллекторским агентствам, считая, что сумма вознаграждения очень высокая. В связи с этим хотелось бы обратить внимание на опыт создания собственных подразделений банков по работе с просроченными задолженностями. Основным плюсом такого решения — помимо отсутствия необходимости передавать информацию о реальном положении дел третьим лицам и возможности влиять на процесс взыскания — является экономичность. При использовании нашей программы кредитная организация заплатит комиссионных раз в шесть меньше: 4% вместо 25%. Кроме того, у банка появляется возможность шлифовки собственной скоринговой модели.

НАТАЛЬЯ ГАЛУШИНА, адвокат бюро "92 и партнеры":
Какие у вас сроки урегулирования проблем в досудебном порядке?

СЕРГЕЙ МАМЕДОВ:
Эффективный срок — до двух месяцев работы с кредитом. Все зависит от срока просрочки.

НАТАЛЬЯ ГАЛУШИНА:
А потом что вы делаете? Если нет возврата, вы передаете долг другим компаниям, которые занимаются судебным взысканием?

СЕРГЕЙ МАМЕДОВ:
Тогда уже, конечно, нужно обращаться в суд, потому что, если банк не может вернуть кредит, он должен его списать, а это делается только на основании судебного решения.

АННА ГОРЯЧЕВА, начальник управления кредитования физических лиц Газпромбанка:
Если мы говорим про экспресс-кредитование, то должны понимать, что скоринговая система не спасает от мошеннических операций. Мошенники очень хорошо знают ту систему, по которой мы пытаемся оценивать заемщиков. Более того, все коллеги, которые занимаются розничным бизнесом, наверняка наблюдали, как оформляются анкеты в торговых сетях. И как там клиентам указывают, что нужно заполнять, а что нет, чтобы банк принял положительное решение. Это тоже один из элементов недобросовестной продажи. Несколько слов о факторах, которые затрудняют развитие кредитования. Первое — невысокий уровень прозрачности доходов населения. Очень часто заемщик, если он еще и директор компании, сам подписывает справку и "рисует" свой доход. Второе — отсутствие практики работы бюро кредитных историй: по итогам наших переговоров с бюро видно, что заработают они не раньше, чем через два года. Это длительный период. Услуги же коллекторских агентств пока слишком дорогие. Развитию жилищного кредитования препятствует ограниченность долгосрочных ресурсов у банков. Риэлторские компании не очень заинтересованы участвовать в ипотечном кредитовании, потому что хотят получить деньги сразу. Банки сталкиваются с дефицитом кадров — специалистов, которые занимаются оценкой, готовят экспертное заключение, работают с клиентами. Наличие квазиипотечных схем в регионах, безусловно, также тормозит развитие ипотечного кредитования.

СЕРГЕЙ ПОДГОРНОВ, начальник управления кредитования физических лиц Банка жилищного финансирования:
Наш банк предоставляет кредиты на приобретение квартир в строящихся домах. Одна из проблем, с которой мы столкнулись при работе в регионах, — отсутствие практики работы с ипотечным кредитованием в государственных структурах. В частности, много вопросов вызвала схема, когда договор ипотеки оформляется одновременно с регистрацией собственности на построенные квартиры, а не после получения права собственности. Больших, так скажем, усилий потребовалось доказать местным регистрирующим органам, что это законно.

Хотелось бы отметить, что сейчас все больше агентств недвижимости, особенно в Москве, активно работают с ипотечными кредитами и банками. Также появляются новые игроки — ипотечные брокеры, которые помогают заемщикам подобрать необходимый банк. Видя перед собой клиента, зная его финансовое положение, место работы, брокеры дают советы, что заемщику указывать в анкете, а что нет. В результате банкам приходится тратить очень много времени на то, чтобы узнать правду. По оценке специалистов Fannie Mae (лидера ипотечного кредитования в США), в 2004 году было 300-360 тыс. уголовных дел, связанных с мошенничеством по ипотечным кредитам. При этом к мошенничеству приравнивается в том числе и искажение информации с целью получения кредита. В США, когда человек понимает, что не может платить по кредиту, он уходит из дома, потому что знает — приедет судебный пристав и его выселит. В России процедура наложения взыскания на имущество, находящееся в залоге, пока неэффективна. Более того, количество случаев взыскания заложенного имущества через суд невелико. Насколько мне известно, в АИЖК было всего не более 2-3 судебных решений. В основном урегулирование споров происходит во внесудебном порядке.

ИРИНА ФОРИНА: начальник управления потребительского кредитования Межпромбанка-плюс:
У меня вопрос по кредитованию на приобретение первичного жилья. Основной риск — это даже не то, что клиент не будет возвращать долг, а то, что новостройка не будет достроена. Клиент логично скажет, что у него ничего (квартиры) нет, кредит платить не буду. Судебное взыскание не пройдет. Каким способом идет оценка строительных компаний?

СЕРГЕЙ ПОДГОРНОВ:
Мы в течение долгого периода времени работаем только с проверенными застройщиками, их очень ограниченное количество. С новыми застройщиками мы не работаем.

Величайшие мошенники в истории человечества

Вашему вниманию предлагается список самых знаменитых мошенников по версии Men's Cult.

1. Виктор Люстиг (1890-1947) - человек, который продал Эйфелеву башню.

Люстиг считается одним из самых талантливых мошенников из когда-либо живших на свете. Он бесконечно изобретал аферы, имел 45 псевдонимов и свободно владел пятью языками. Только в США Люстига арестовывали 50 раз, однако за недоказанностью всякий раз отпускали на свободу. До начала Первой мировой войны Люстиг специализировался на организации мошеннических лотерей в трансатлантических круизах. В 1920-х годах переехал в США и всего за пару лет обманул на десятки тысяч долларов банки и частных лиц.

Самой грандиозной аферой Люстига была продажа Эйфелевой башни. В мае 1925 года Люстиг в поисках приключений прибыл в Париж. В одной из французских газет Люстиг прочитал, что знаменитая башня порядком обветшала и нуждается в ремонте. Люстиг решил воспользоваться этим. Мошенник составил поддельную верительную грамоту, в которой назвал себя заместителем главы Министерства почты и телеграфа, после чего разослал официальные письма шести дилерам вторчермета.

Люстиг пригласил бизнесменов в дорогой отель, где он остановился, и рассказал, что поскольку расходы на башню неоправданно огромны, правительство решило снести ее и продать на металлолом на закрытом аукционе. Якобы чтобы не вызвать возмущение общественности, успевшей полюбить башню, Люстиг уговорил дельцов держать все в секрете. Через некоторое время он продал право на утилизацию башни Андре Пуассону и бежал в Вену с чемоданом наличных денег.

Пуассон, не желая выглядеть дураком, скрыл факт обмана. Благодаря этому спустя некоторое время Люстиг вернулся в Париж и еще раз продал башню по той же схеме. Однако на этот раз ему не повезло, поскольку обманутый бизнесмен заявил в полицию. Люстиг был вынужден срочно бежать в США.

В декабре 1935 года Люстиг был арестован и предан суду. Он получил 15 лет тюрьмы за подделку долларов, а также еще 5 лет за побег из другой тюрьмы за месяц до вынесения приговора. Он умер от пневмонии в 1947 году в знаменитой тюрьме Алькатрас возле Сан-Франциско.

2. Фрэнк Абегнейл - "поймай меня, если сможешь".

Франк Уильям Абегнейл-младший (родился 27 апреля 1948 года) в 17 лет умудрился стать одним из самых успешных грабителей банков в истории США. Эта история произошла в 1960-х годах. По поддельным банковским чекам Абегнейл похитил из банков около пяти миллионов долларов. Он также совершил бесчисленное количество авиаперелетов по всему миру по поддельным документам.

Позже Фрэнк успешно играл роль педиатра в течение 11 месяцев в больнице в Джорджии, после чего, подделав диплом Гарвардского университета, получил работу в офисе генерального прокурора штата Луизиана.

В течение более 5 лет Абегнейл сменил около 8 профессий, он также продолжал увлеченно подделывать чеки и получать деньги - от действий мошенника пострадали банки в 26 странах мира. Деньги молодой человек тратил на ужины в дорогих ресторанах, покупку одежды престижных марок и свидания с девушками. История Фрэнка Абегнейла была положена в основу фильма "Поймай меня, если сможешь", где остроумного мошенника сыграл Леонардо Ди Каприо.

3. Кристофер Роканкурт - фальшивый Рокфеллер.

В 2001 году канадская полиция арестовала мошенника французского происхождения, который провернул ряд грандиозных афер. Кристофер Роканкурт, который родился в 1967 году, утверждал, что он личный друг Билла Клинтона и член семьи Рокфеллеров.

Роканкурт был арестован вместе со своей женой - бывшей моделью Playboy Марией Пиа Райес. Женщине инкриминировали жульничество и заведомый обман в корыстных целях ванкуверского бизнесмена на престижном лыжном курорте, расположенном в Вистлере, - излюбленном месте отдыха богатых туристов из Европы и США.

По сведениям полиции, Роканкурт бежал в Канаду после того, как был арестован в Восточном Хэмптоне (штат Нью-Йорк) в августе 2000 года. Тогда его обвиняли в том, что он умело ввел в заблуждение десятки состоятельных американцев и выманил у них почти 1 млн. долларов.

Преступник открыто рекламировал себя в СМИ под именем Кристофера Рокфеллера. На самом деле его мать была проституткой, а отец алкоголиком - уже в возрасте 5 лет родители сдали Кристофера в приют.

Когда мошенничество в США было раскрыто, жулику пришлось срочно бежать в Канаду. Служащие отеля в Вистлере рассказали полиции, что Роканкурт всем представлялся знаменитым автогонщиком международного класса, который, чтобы избежать назойливого внимания поклонников, вынужден жить под вымышленным именем. Одна из обманутых им жертв заявила, что аферист также изображал из себя влиятельного финансиста. Известно, что другим людям он представлялся как чемпион по боксу, он также изображал кинопродюсера. Некоторое время самозванец дружил с Микки Рурком.

В марте 2002 года Роканкурт был выдан США. Он признал себя виновным по 3 из 11 пунктов обвинения, включая кражу, контрабанду, взяточничество и лжесвидетельство. Он признался, что надул состоятельных граждан на 40 миллионов долларов.

4. Фердинанд Демара - "Великий самозванец".

Фердинанд Уолдо Демара (1921-1982), известный под кличкой "Великий самозванец", за свою жизнь с большим успехом сыграл людей большого количества профессий и занятий - от монаха и хирурга до начальника тюрьмы. В 1941 году он отправился служить в армию США, где в первый раз начал жизнь под новой личиной, назвавшись именем своего приятеля. После этого Демара много раз выдавал себя за других людей. Он не закончил даже средней школы, но каждый раз подделывал документы об образовании, чтобы сыграть очередную роль.

За свою мошенническую карьеру Демара успел побыть инженером-строителем, заместителем шерифа, начальником тюрьмы, доктором психологии, адвокатом, экспертом Службы защиты прав детей, бенедиктинским монахом, редактором, специалистом по раку, хирургом и преподавателем. Удивительно, но ни в одном случае он не искал большой материальной выгоды, казалось, Демару интересовал только социальный статус. Он умер в 1982 году. О жизни Фердинанда Демары написана книга и снят фильм.

5. Дэвид Хэмптон (1964-2003) - мошенник афроамериканского происхождения.

Выдавал себя за сына чернокожего актера и режиссера Сидни Пуатье. Сначала Хэмптон представлялся Дэвидом Пуатье, чтобы бесплатно обедать в ресторанах. Позже, поняв, что ему верят и он может влиять на людей, Хэмптон убедил дать ему деньги или приют многих знаменитостей, включая Мелани Гриффит и Кельвина Кляйна.

Одним людям Хэмптон говорил, что является другом их детей, другим врал, что опоздал на самолет в Лос-Анджелесе и что его багаж улетел без него, третьих обманывал, что его ограбили.

В 1983 году Хэмптон был арестован и обвинен в мошенничестве. Суд приговорил его к выплате компенсации жертвам в размере 4490 долларов. Дэвид Хэмптон умер от СПИДа в 2003 году.

6. Milli Vanilli - дуэт, который не умел петь

В 90-х годах разразился скандал, связанный с популярным немецким дуэтом Milli Vanilli, - выяснилось, что на студийных записях звучат голоса не участников дуэта, а других людей. В результате дуэт вынужден был вернуть полученную в 1990 году награду Grammy.

Дуэт Milli Vanilli был создан в 1980-х годах. Популярность Роба Пилатуса и Фабриса Морвана стала стремительно расти, и уже в 1990 году они завоевали престижную награду Grammy.

Скандал с разоблачением привел к трагедии - в 1998 году один из участников дуэта Роб Пилатус умер от передозировки наркотиков и алкоголя в возрасте 32 лет. Морван безуспешно пытался продолжить музыкальную карьеру. Всего Milli Vanilli в период своей популярности продали 8 млн. синглов и 14 млн. пластинок.

7. Кэсси Чедвик - незаконнорожденная дочь Эндрю Карнеги

Кэсси Чедвик (1857-1907), урожденная Элизабет Бигли, в возрасте 22 лет в первый раз была арестована в штате Онтарио за подделку банковского чека, однако ее освободили, так как она симулировала психическое заболевание.

В 1882 Элизабет вышла замуж за Уоллеса Спрингстина, однако муж оставил ее уже через 11 дней, когда узнал о ее прошлом. Затем в Кливленде женщина вышла замуж за доктора Чедвика.

В 1897 году Кэсси организовала свою самую успешную аферу. Она назвала себя незаконнорожденной дочерью сталепромышленника родом из Шотландии Эндрю Карнеги. Благодаря фальшивому векселю на сумму 2 миллиона долларов, якобы выданному ей отцом, Кэсси получила ссуды в разных банках на общую сумму от 10 до 20 млн. долларов. В конце концов полиция поинтересовалась у самого Карнеги, знакома ли ему мошенница, а после его отрицательного ответа арестовала миссис Чедвик.

Кэсси Чедвик предстала перед судом 6 марта 1905 года. Она была признана виновной в 9 крупных мошенничествах. Приговоренная к десяти годам, миссис Чедвик умерла в тюрьме два года спустя.

8. Мэри Бейкер - принцесса Карабу

В 1817 году в Глостершире появилась молодая женщина в экзотической одежде с тюрбаном на голове, которая говорила на неизвестном языке. Местные жители обращались ко многим иностранцам с просьбой идентифицировать язык, пока португальский моряк не "перевел" ее историю. Якобы женщина была принцессой Карабу с острова в Индийском океане.

Как рассказала незнакомка, она была захвачена пиратами, корабль потерпел крушение, но ей удалось спастись. В течение следующих десяти недель незнакомка находилась в центре внимания общественности. Она наряжалась в экзотические одежды, лазила по деревьям, напевала странные слова и даже плавала голой.

Однако вскоре некая миссис Нил опознала "принцессу Карабу". Самозванка с острова оказалась дочерью сапожника по имени Мэри Бейкер. Как оказалось, работая служанкой в доме миссис Нил, Мэри Бейкер развлекала детей изобретенным ею языком. Мэри вынуждена была признаться в обмане. В конце жизни она занималась продажей пиявок при больнице в Англии.

9. Вильгельм Фойгт - капитан Кепеника

Вильгельм Фойгт (1849-1922) - немецкий сапожник, прикинувшийся прусским капитаном. 16 октября 1906 года в юго-восточном предместье Берлина Кёпенике безработный Вильгельм Фойгт взял напрокат в городе Потсдам форму прусского капитана и организовал захват ратуши.

Фойгт приказал случайно остановленным на улице незнакомым четырем гренадерам и сержанту арестовать бургомистра Кёпеника и казначея, после чего без всякого сопротивления в одиночку захватил местную ратушу, а затем конфисковал городскую казну - 4000 марок и 70 пфеннигов. Причём все его приказы и солдаты, и сам бургомистр выполняли беспрекословно.

Забрав деньги и приказав солдатам оставаться на своих местах в течение получаса, Фойгт уехал на вокзал. В поезде он переоделся в гражданскую одежду и попытался скрыться. В конце концов Фойгт был арестован и приговорен к четырем годам тюремного заключения за свой набег и кражу денег. В 1908 году он был освобожден досрочно по личному распоряжению кайзера Германии.

10. Джордж Псалманазар - первый свидетель культуры аборигенов острова Формоза.

Джордж Псалманазар (1679-1763) утверждал, что был первым жителем острова Формоза, посетившим Европу. Он появился в Северной Европе около 1700 года. Хотя Псалманазар был одет в европейскую одежду и выглядел как европеец, он утверждал, что приехал с далекого острова Формоза, где его ранее захватили в плен аборигены. В доказательство он подробно рассказал об их традициях и культуре.

Вдохновленный успехом, Псалманазар позже издал книгу "Историческое и географическое описание острова Формоза". По словам Псалманазара, мужчины на острове ходят полностью обнаженными, а любимой пищей островитян являются змеи.

Формозанцы якобы проповедуют многобрачие, и мужу дается право съесть своих жен за неверность.

Аборигены казнят убийц, вешая их вниз головой. Ежегодно островитяне приносят в жертву богам 18 тыс. юношей. Ездят формозанцы на лошадях и верблюдах. В книге также был описан алфавит островитян. Книга пользовалась большим успехом, а сам Псалманазар начал читать лекции по истории острова. В 1706 году Псалманазару наскучила игра, и он признался, что просто надул всех.