Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 4 листопада 2008 р. N 960

Київ

Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 18 лютого 2009 року N 148,
від 11 березня 2009 року N 241

Відповідно до статті 2 Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок участі держави у капіталізації банків, що додається.

2. Міністерству фінансів затвердити у двотижневий строк порядок роботи з документами, необхідними для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банків та управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

3. Взяти до відома, що Національний банк:

1) встановлює критерії, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації (формуванні та/або збільшенні статутного капіталу) банків;

2) проводить діагностичне обстеження банків за встановленою ним методикою із залученням загальновизнаних аудиторських компаній з метою визначення фактичного рівня регулятивного капіталу банків;

3) за результатами діагностичного обстеження має право:

рекомендувати учасникам банку збільшити його капітал, у тому числі із залученням інвесторів;

призначити тимчасову адміністрацію, в межах якої тимчасовий адміністратор може прийняти рішення про примусовий продаж банку або його частини, реорганізацію банку (злиття, виділення, поділ, приєднання, перетворення), зменшення розміру статутного капіталу (деномінацію) або запропонувати Національному банку прийняти рішення про ліквідацію банку;

внести Кабінетові Міністрів України пропозицію щодо прийняття рішення про участь держави у капіталізації банку.

4. Міністерству фінансів після покращення фінансового стану банків вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо продажу частки держави або спільного продажу часток держави та інших акціонерів (інвесторів) у статутному капіталі банку на відкритих аукціонах.

5. Установити, що закупівля товарів, робіт і послуг, пов'язаних з виконанням цієї постанови, здійснюється без застосування вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 80, ст. 2692).



Прем'єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 34

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2008 р. N 960
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 11 березня 2009 р. N 241)

ПОРЯДОК
участі держави у капіталізації банків

1. Держава надає фінансову допомогу банкам шляхом участі у формуванні та/або збільшенні їх статутного капіталу (далі - капіталізація банків) на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого за пропозицією Національного банку, а також шляхом придбання активів банку відповідно до законодавства.

Держава бере участь у капіталізації банку шляхом придбання його акцій за рахунок коштів державного бюджету, зокрема Стабілізаційного фонду, та облігацій внутрішньої державної позики.

У разі участі держави у капіталізації банку шляхом придбання акцій в обмін на облігації внутрішньої державної позики Національний банк здійснює відповідно до закону викуп облігацій згідно із затвердженим Мінфіном планом капіталізації банку.

2. Держава може брати участь у капіталізації банку за наявності однієї з таких умов:

державі належатиме одноосібно або разом з іншим інвестором у разі укладення договору про спільну участь у капіталізації банку не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція;

кількість належних державі акцій разом з переданими іншими акціонерами банку правами на участь та голосування на загальних зборах надає державі не менш як 51 відсоток голосів для вирішення питань на загальних зборах на період до відчуження державної частки в статутному капіталі банку.

3. Держава бере участь у капіталізації лише банків:

до яких застосовано процедуру тимчасової адміністрації або в які призначено куратора з метою забезпечення збереження активів та зобов'язань банку і мінімізації збитків;

які утворені у формі відкритих акціонерних товариств або перетворені у процесі капіталізації у відкриті акціонерні товариства;

реальна поточна вартість акцій яких визначена експертним шляхом за методикою, розробленою Мінфіном, зокрема з урахуванням збитків банку та витрат на проведення процедури капіталізації.

4. Питання участі держави у капіталізації банку може бути ініційовано Національним банком шляхом подання Мінфіну пропозиції, яка має містити:

висновки Національного банку про:

- відповідність банку критеріям, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації банку;

- обсяг, на який необхідно збільшити статутний капітал банку, в тому числі про необхідний мінімальний внесок на дату подання пропозиції;

матеріали діагностичного обстеження банку та висновок щодо його результатів;

інформацію про акціонерів (учасників), які володіють часткою в статутному капіталі банку, що становить не менш як 5 відсотків;

зобов'язання тимчасового адміністратора або куратора банку разом з власниками та керівниками банку щодо надання уповноваженим особам Мінфіну права отримувати інформацію про фінансовий стан банку, в тому числі ту, що становить банківську таємницю.

5. Мінфін за результатами розгляду пропозиції Національного банку та проведення оцінки банку, зокрема вартості його акцій, готує висновок про відповідність банку вимогам, визначеним Експертно-аналітичною радою з питань участі держави у капіталізації банків (далі - Рада), та про доцільність участі держави у капіталізації банку і розмір частки держави у його статутному капіталі.

Оцінка банку проводиться з метою встановлення його фактичного фінансового стану, спроможності забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, управління на належному рівні, визначення необхідності приведення у відповідність з вимогами Мінфіну бізнес-плану та інших документів банку.

6. У разі відповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає на розгляд Ради пропозицію щодо доцільності участі держави у капіталізації банку.

За наявності позитивного висновку Ради Мінфін подає Кабінетові Міністрів України проект рішення про участь держави у капіталізації банку разом з висновком Ради і пропозицією Національного банку.

7. У разі невідповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає Раді висновок про недоцільність участі держави у капіталізації банку. Погоджений Радою висновок Мінфіну надсилається Національному банку.

8. Для здійснення заходів, необхідних для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банку, Мінфін може залучати незалежних вітчизняних або іноземних експертів, консультантів. У разі потреби відповідні послуги можуть надаватися за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

9. З метою уникнення конфлікту інтересів у процесі виконання своїх обов'язків члени Ради, працівники структурного підрозділу Мінфіну з питань участі держави у капіталізації банків, залучені експерти і консультанти подають інформацію про можливі фінансові інтереси у банках (зокрема участь у банку, в органах управління банку, наявність зобов'язань та/або вимог) на момент призначення (залучення), що може викликати конфлікт інтересів під час вирішення питань їх капіталізації. Така інформація подається щороку. Якщо конфлікт інтересів виникне, зазначені особи повинні відмовитися від виконання своїх обов'язків. Рішення, пов'язані з капіталізацією банків, готуються та схвалюються з дотриманням умов щодо запобігання будь-якому конфлікту інтересів. У разі встановлення факту наявності конфлікту інтересів усі прийняті рішення підлягають перегляду.

10. Після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у капіталізації банку Мінфін:

1) перераховує кошти державного бюджету в сумі, необхідній для капіталізації банку, або випускає облігації внутрішньої державної позики на суму, що відповідає розміру такої капіталізації;

2) вживає заходів до оформлення корпоративних прав держави та забезпечує належне управління ними, зокрема відповідно до законодавства забезпечує включення представників держави до складу органів банку чи зміну їх складу, внесення змін до установчих і внутрішніх документів банку, здійснення контролю за діяльністю банку, виконання банком програми фінансового оздоровлення та досягнення показників його бізнес-плану, отримує необхідну інформацію про діяльність банку, в тому числі від Національного банку, готує план продажу державної частки в статутному капіталі банку;

3) схвалює затверджені та погоджені в установленому порядку план фінансового оздоровлення банку та його бізнес-план з метою відновлення спроможності банку забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, а також досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій банку, що належать державі;

4) має право укладати договори з метою досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій, що належать державі, передбачивши в них спільну з іншими інвесторами участь у капіталізації банків для доведення обсягу сумарного володіння корпоративними правами до розміру не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція і спільний продаж часток держави та інших акціонерів (інвесторів) єдиним лотом. Істотними умовами таких договорів повинно бути, зокрема, встановлення заборони на:

голосування на загальних зборах банку за прийняття рішення про збільшення статутного капіталу без погодження такого рішення з Мінфіном з метою збереження частки держави у статутному капіталі банку;

внесення змін до статуту банку без погодження з Мінфіном.

(Порядок у редакції постанов Кабінету
Міністрів України від 18.02.2009 р. N 148,
від 11.03.2009 р. N 241)

Изменение телефона Фонда гарантирования вкладов

Согласно приказу Министерства транспорта и связи Украины от 29 сентября 2008 г. N1200 "Об утверждении Плана перехода на перспективную систему нумерации телефонной сети общего пользования Украины", с 14 октября 2009 г. изменится порядок набора номеров глобальных услуг: формат набора услуги "8-800" - на "0-800". В связи с этим телефонный номер 8-800-308-108-0 "горячей линии" Фонда изменяется на номер 0-800-308-108-0.

Участники Фонда гарантирования вкладов физических лиц обязаны проинформировать вкладчиков об изменении телефонного номера "горячей линии" Фонда, сказано в сообщении Национального банка Украины. НБУ напоминает, что в соответствии с законом "О Фонде гарантирования вкладов физических лиц" от 20 сентября 2001 г. N2740-III и с Положением о порядке информирования вкладчиков о системе гарантирования вкладов физических лиц в Украине от 14 ноября 2002 г. N14 участники (временные участники) Фонда обязаны размещать во всех своих учреждениях в помещениях, к которым имеют доступ вкладчики (на информационных досках и/или в операционном зале в окнах, где осуществляются операции по принятию вкладов от физических лиц), на собственной интернет-странице информацию о реквизитах Фонда: почтовый и электронный адреса, номер телефона, адрес интернет-страницы.

Розяснення НБУ стосовно реструктуризації кредитної заборгованності

Порядок надання кредитів, їх повернення встановлено статтею 1054 Цивільного кодексу України і здійснюються виключно на договірних умовах.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Можливість вирішення питання щодо реструктуризації заборгованості за кредитними договорами, внесення змін до кредитних договорів щодо порядку погашення кредиту та процентів врегульована статтями 6, 12, 13 Цивільного кодексу України, за якими сторонам цивільних правовідносин надане право врегулювати свої правовідносини в договорі на власний розсуд.

Невиконання сторонами договірних зобов’язань, а також незгода з діями Банку призводить до виникнення спорів, вирішення яких не входить до компетенції та повноважень Національного банку України, а здійснюється в судовому порядку.

Разом з тим, з метою забезпечення стабільності діяльності банків та створення сприятливих умов для виконання позичальниками зобов’язань за кредитами, своєчасного виконання банками зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, уникнення небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених банкам, а також беручи до уваги найкращу банківську практику та світовий досвід у цій сфері, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 7, 15 та 55 Закону України «Про Національний банк України», статтями 66 та 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 03.06.2009 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів». Ця постанова визначає заходи, які дозволено запроваджувати банкам, у разі прийняття рішення про реструктуризацію заборгованості позичальників, після погодження їх з позичальниками.

З 09.01.2009 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 № 661-VI, згідно з яким банкам забороняється в односторонньому поряду збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Національний банк України звернув увагу керівників банків на неухильне дотримання цього закону (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 № 328).

Національним банком України запроваджено проведення аукціонів з продажу іноземної валюти банкам для задоволення потреб клієнтів банків (фізичних осіб), які обумовлені необхідністю погашення ними заборгованості за кредитами, отриманими в іноземній валюті, за спеціальним курсом, який є близьким до офіційного курсу Національного банку України.

Національний банк України з метою підвищення фінансової обізнаності населення розробив Пам’ятку позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище та постановою Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461 зобов’язав банки розміщувати Пам’ятку у всіх підрозділах банків, де надаються послуги зі споживчого кредитування, для того, щоб позичальники мали змогу з нею ознайомитися.

Крім того, Пам’ятка розміщена на інтернет-сторінці Національного банку України www.bank.gov.ua в розділі “Інформаційні матеріали” підрозділі “Інформаційна допомога позичальнику”.

Також НБУ зазначає, що статтею 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування заборонено будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, з питання погашення кредиту за спеціальним курсом або продовження дії кредитної угоди позичальникам необхідно звертатись безпосередньо до банку, з яким укладена кредитна угода.

Розяснення НБУ стосовно надання інформації про діяльність банку

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Так, банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію, зокрема, відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан.

Крім того, відповідно до статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний публікувати в газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України» квартальні баланси, а також звіт про прибутки (збитки) протягом місяця, наступного за звітним кварталом, а також річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним.

Також, з інформацією про основні показники діяльності банків можна ознайомитися на офіційному сайті Національного банку України www.bank.gov.ua у розділі «Банківський нагляд».

Розяснення НБУ щодо дії мораторієв

З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку Національним банком України в низку банків введено тимчасову адміністрацію та встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон про банки) мораторій не поширюється на зобов’язання, які пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Отже, на кредиторські вимоги по зобов’язаннях банку, які виникли із договорів банківського рахунку, банківського вкладу тощо, строк виконання яких настав після призначення тимчасової адміністрації банку дія мораторію не поширюється і за наявності коштів такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 78 Закону про банки з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів. Тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Акціонери, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язань банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку (ст. 80 Закону про банки).

Враховуючи вищевикладені норми Закону про банки, питання щодо повернення коштів має вирішуватися тимчасовим адміністратором Банку відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного договору.

З метою приведення порядку залучення банками України вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у відповідність до вимог статті 1060 Цивільного кодексу України статті та 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 № 159 внесені зміни до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 516, зокрема, у разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний:
- прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку;
- взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.
Ця постанова Правління Національного банку України зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 і набрала чинності з 27.04.2009.


У зв’язку з набранням чинності Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 000 гривень по вкладах кожному із таких учасників (стаття 3 Закону).

Право на відшкодування Фондом за вкладами, залученими до дня отримання банком повідомлення про переведення його до категорії тимчасового учасника згідно із вищезазначеною статтею Закону, мають вкладники у разі продовження (пролонгації) строку дії таких вкладів.

Статтею 30 Закону України про «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено що, вкладники набувають право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів. Недоступністю вкладів згідно до ст. 1 цього закону є неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду.

Згідно до ст. 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати ліквідацію банку, у разі, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Порядок здійснення заходів щодо відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб визначений Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду від 12.02.2002 № 2.

З інформацією щодо діяльності Фонду та зазначеними нормативно правовими актами можна ознайомитися на його офіційному сайті www.fg.org.ua

НБУ - Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.11.2009 р. N 49-012/2687-20491

Банкам України

Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків 

Національний банк України у зв'язку із зверненням Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо виконання пункту 2 Указу Президента України від 08.10.2009 N 813/2009 "Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі" у частині тимчасової відмови у виїзді за кордон громадянам України, які мають невиконані кредитні зобов'язання, зазначає таке.

Правові підстави для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон визначені статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", якими, зокрема, є дія неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань; порушення проти громадянина України кримінальної справи; подання щодо громадянина України цивільного позову до суду.

При цьому органам Державної прикордонної служби України на підставі пункту 4 статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів.

Таким чином, тимчасове обмеження громадян України у праві виїзду за кордон у разі невиконання ними кредитних зобов'язань здійснюється за рішенням суду або постановою прокурора, прийнятою на підставі статті 981 Кримінально-процесуального кодексу України.

При цьому звертаємо увагу, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні, зокрема судових рішень, покладається на Державну виконавчу службу України.

Листом Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 N 25-32/463, N 25-5347 і листом Міністерства юстиції України від 06.06.2008 N 25-32/507 визначено порядок взаємодії органів Державної виконавчої служби України та Державної прикордонної служби України щодо виконання судових рішень про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України, а також надано роз'яснення з даного питання.

Так, державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка не пізніше наступного дня після надходження зазначеної ухвали суду приймає її до виконання, про що повідомляє листом відповідний орган державної виконавчої служби.

У разі виконання боржником відповідних зобов'язань та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Також слід враховувати, що згідно зі статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом постановлення ухвали про заборону вчиняти певні дії (тимчасово обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України).

Таким чином, у разі звернення банків до суду із позовами про стягнення кредитної заборгованості з клієнтів - фізичних осіб рекомендуємо скористатися правом забезпечення таких позовів шляхом подання до суду відповідних заяв.

Відповідно до статті 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З огляду на зазначене, у разі прийняття судами України рішень про тимчасове обмеження осіб (боржників) у праві виїзду за межі України, у тому числі за ініціативою банків, забезпечення виконання таких судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби України у вищезазначеному порядку.

У разі порушення кримінальної справи щодо особи, яка має невиконані кредитні зобов'язання перед банком, та винесення прокурором постанови про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування, органи Державної прикордонної служби України на підставі статті 25 Кримінально-процесуального кодексу України зобов'язані забезпечити виконання такої постанови.

Виконавчий директор - директор
Дирекції з банківського
регулювання та нагляду                                                          В. В. Пасічник

НБУ - Про реєстр позичальників

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.11.2009 р. N 40-312/6000-20684

Керівникам банків (за списком)

Щодо участі в ЄІС "Реєстр позичальників"

Процес здійснення кредитної діяльності вимагає особливого підходу, оскільки кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності банку, де результат залежить від діяльності контрагента-позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, або бере зобов'язання про їх надання незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

Враховуючи те, що кожен окремий конкретний контрагент банку (позичальник, боржник), є джерелом індивідуального кредитного ризику, оцінка його кредитоспроможності ґрунтується на визначенні спроможності своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за усіма прийнятими зобов'язаннями, тобто зобов'язаннями перед усіма кредиторами.

Побудова ефективної системи ризик-менеджменту в банках неможлива без використання відповідних методів щодо ідентифікації та оцінки ризиків, а також інформації щодо позичальників-контрагентів.

З метою зменшення рівня кредитного ризику, підвищення надійності банків Національним банком України створена єдина інформаційна система обліку позичальників (боржників) "Реєстр позичальників", які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банками.

ЄІС "Реєстр позичальників" функціонує з 2001 року і за цей час у ньому накопичено значний обсяг інформації стосовно клієнтів, які мають прострочену заборгованість перед банками, у тому числі банками, що ліквідовані, або знаходяться у стадії ліквідації.

Програмні засоби Національного банку України забезпечують захист інформації від несанкціонованого доступу на всіх технологічних ланках ЄІС "Реєстр позичальників".

За обсягом накопичених даних, рівню централізації і захисту інформації, ступеню контролю з боку координатора (Національного банку України) за діяльністю учасників системи ЄІС "Реєстр позичальників" не має аналогів в Україні.

Положення про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників", типова форма договору на участь у системі, форми надання даних до системи та отримання інформації з ЄІС "Реєстр позичальників", затверджені постановою Правління Національного банку України від 27.06.2001 N 245.

Національний банк України неодноразово звертав увагу на необхідність участі банків у ЄІС "Реєстр позичальників" (останній лист стосовно цього питання було направлено 06.10.2009 N 40-312/5355-18662).

Участь банків у ЄІС "Реєстр позичальників" є однією із складових загального комплексу заходів, спрямованих на підтримання належного рівня управління кредитним ризиком, безпеки банківської діяльності та фінансової стабільності, забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ваш банк на теперішній час ще не став учасником ЄІС "Реєстр позичальників", Національний банк рекомендує розглянути питання щодо участі у системі та укладанні відповідного договору.

Для участі в ЄІС "Реєстр позичальників" банку необхідно надіслати Національному банку України 2 екземпляри підписаного та скріпленого печаткою банку договору про підключення і роботу Вашого банку у ЄІС "Реєстр позичальників" на адресу: вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01008 (Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду).

Про прийняте рішення просимо повідомити письмово на електронну адресу Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду.

З повагою,

Виконавчий директор - директор
Дирекції з банківського регулювання та нагляду                                         В. В. Пасічник