НБУ - Зміни порядку здійснення валютно-обмінних операцій

Зміни до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 9 вересня 2009 р. N 538

витримки

1.3. Операції, зазначені в абзацах другому - шостому пункту 1.2 цієї Інструкції, на суму, що перевищує 15 000 гривень, здійснюються лише через каси банку, фінансової установи, в операційному залі об'єкта поштового зв'язку [(далі - каса банку (фінансової установи)] після пред'явлення документа, що засвідчує особу, яка здійснює операцію з готівкою, із зазначенням у довідках та квитанціях прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, а на суму, що перевищує 50000 гривень, крім того, зазначаються серія та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), ідентифікаційний номер особи згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (за наявності). Копія з відповідних сторінок паспорта, що містять зазначені дані (іншого документа, що засвідчує особу), залишається в документах дня банку [(фінансової установи, національного оператора поштового зв'язку - (далі - фінансові установи)] під час здійснення лише операцій на суму, що перевищує 50000 гривень.

1.4. Банку (фінансовій установі) забороняється здійснювати операції з продажу іноземної валюти через касу банку (фінансової установи) одній особі в один операційний (робочий) день у сумі, що перевищує в еквіваленті 80000 гривень, з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

3.2. Банк (фінансова установа) не має права змінювати значення курсу купівлі та продажу іноземних валют протягом операційного (робочого) дня. 

4.2. Комісійна винагорода за здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків стягується виключно в гривнях. Забороняється стягнення комісійної винагороди за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют за гривні".

Чого варті гроші

Подолання кризових явищ в економіці та подальше відновлення економічної активності неможливо здійснити без кредитної підтримки цих процесів. Через це населення та представники бізнесу багато надій покладають на банківську систему, від якої вони чекають не просто відновлення кредитування, а надання позик на тривалий термін і за низькими відсотковими ставками. З огляду на це досить часто на адресу банків лунають звинувачення в тому, що вони чи то не можуть, чи то не хочуть задовольнити потреби суспільства в кредитних ресурсах.

Утім такі критичні закиди переважно є наслідком недостатнього розуміння суті банківської діяльності та ролі, яку відіграють банки в економічному житті суспільства. Адже банк – це лише посередник між тими, хто має вільні кошти, і тими, хто їх не має, але готовий запозичити на певних умовах. Залучаючи кошти на депозити, банки потім за рахунок цих самих коштів надають кредити. Тобто не банки кредитують економіку, а люди і підприємства кредитують один одного за посередництвом банків. Банки виступають перед власниками вільних коштів свого роду гарантами того, що гроші будуть надані у позику надійним позичальникам, які здатні будуть не лише їх вчасно повернути, а й сплатити відповідний процент за користування ними. За рахунок коштів, отриманих від погашення кредитів та сплати відсотків за ними, банки, в свою чергу, виконують свої зобов’язання перед вкладниками, повертаючи депозити та сплачуючи відсотки за ними.

З цих простих пояснень випливає очевидний висновок. Банки не можуть надати в кредит більший обсяг коштів, ніж вони змогли залучити на депозити. Більше того, відсоткова ставка за кредитами не може бути меншою ніж та, яку вони сплачують за депозитами. У протилежному разі банк дуже скоро збанкрутує і не зможе виконати своїх зобов’язань перед вкладниками. Саме через це, якщо йдеться про необхідність надання великих обсягів кредитів на тривалий термін під низьку відсоткову ставку необхідно спочатку відповісти на питання, а хто погодиться вкласти в банк кошти на депозит у такому саме великому обсязі, на такий саме значний термін та під більш низьку відсоткову ставку? Особливо в нинішніх умовах, коли вкладники навпаки намагаються якнайшвидше вилучити свої вклади з банків?

Намагаючись достроково вилучити кошти з банків, вкладники, на жаль, не завжди розуміють, що банки не в змозі одночасно виконати ці вимоги. І не через те, що вони погано працюють. Банки фізично можуть виплатити вкладникам лише стільки коштів, скільки вони отримують у рахунок погашення кредитів. Масове дострокове повернення вкладів гіпотетично можливе лише у випадку, коли усі позичальники одночасно достроково повернуть банкам кредити. А такого бути не може навіть теоретично, оскільки гроші в позику беруться в розрахунку на поступовий характер їх повернення в міру отримання доходів (зарплати, прибутку від бізнесу тощо). Попри всі бажання переважна більшість позичальників не має грошей для того, щоб здійснити дострокове повернення отриманих кредитів.

У ситуації, коли вкладники вимагають повернути депозит раніше визначеного терміну, у банку виникає так званий розрив у ліквідності. Утім такий розрив ускладнює виконання вимоги вкладників лише в даний конкретний момент часу і зовсім не свідчить про неспроможність банку виконувати свої зобов’язання в принципі. Адже, коли надійдуть кошти на погашення кредитів, банк зможе повернути депозити. Тобто банк, хоча й має тимчасові проблеми з ліквідністю, залишається платоспроможним.

Якщо виникає така ситуація, то Національний банк як кредитор останньої інстанції підтримує ліквідність банку через механізми рефінансування. Отримані як рефінансування кошти банк спрямовує на виконання термінових вимог вкладників. Коли ж надходять платежі за кредитами, то банк повертає кредит рефінансування Національному банку. Отже, головний принцип підтримки ліквідності банків у порядку рефінансування полягає в тому, що кошти надаються виключно для термінового виконання банками тих вимог, що забезпечені реальними активами.

Водночас механізм підтримки ліквідності через кредити рефінансування виключає використання банками отриманих коштів на здійснення нових активних операцій (надання кредитів, купівлю цінних паперів тощо). Тобто емісійні кошти Національного банку України (якими і є кредити рефінансування) не можуть розглядатися як джерела ресурсної бази банків. Такими джерелами можуть бути лише кошти, які банки залучають на депозитні рахунки від фізичних та юридичних осіб.

Може виникнути питання, у чому принциповарізниця між цими коштами, адже гроші, мовляв, не пахнуть? І чому в ситуації, коли з тих або інших причин рівень довіри до банків знижується, емісійні кошти центрального банку не можуть бути використані для поповнення кредитних ресурсів банків?

Відповідь на ці питання така. Гроші мають вартість лише тоді, якщо вони забезпечені відповідною товарною масою. Коли люди виробляють товари та послуги, вони отримують гроші (як заробітну плату), які вже забезпечені цими товарами та послугами, а тому мають відповідну вартість. Зароблені гроші людина може або одразу використати на споживання (тобто купити товари та послуги, вироблені іншими людьми), або заощадити – віднести в банк на депозит в розрахунку на майбутнє споживання. Коли власник грошей кладе їх на депозит, він фактично дозволяє комусь іншому в певний період часу спожити відповідну кількість товарів та послуг замість себе. Коли банк надає ці кошти у кредит, позичальник отримує гроші, які забезпечені товарами та послугами, виробленими власником депозиту. Тобто ці гроші мають реальну вартість. Зі свого боку вкладник розраховує на те, що коли він отримає кошти назад, вони вже будуть забезпечені працею інших людей, зокрема тих, хто до цього користувався його коштами.

А що ж відбуватиметься, якщо банки надаватимуть кредити за рахунок емісійних коштів? У такому разі в обіг надходитимуть гроші, які не мають вартості. Ці гроші ніхто не заробив і не створив під них відповідну кількість товарів і послуг. У результаті на ринку виникатиме дисбаланс між обсягами грошей і товарів, що неминуче призводитиме до втрати грошима частини вартості, тобто до інфляції.

Саме тому завдання з активізації кредитної діяльності має розглядатися насамперед як необхідність якнайшвидшого повернення довіри вкладників до банків. Лише в такому разі банки зможуть формувати свою ресурсну базу за рахунок грошей, які мають реальну вартість, і надавати ефективну кредитну підтримку процесам економічного розвитку. Намагання ж замінити реальні гроші віртуальними не принесе користі нікому – ні тим, хто піддавшись панічним настроям, вилучив вклади з банків, ні тим, хто за рахунок емісійних коштів отримає в кредит гроші, які нічого не варті. Згадаймо початок 90-х минулого сторіччя. Чи є у когось бажання повернути ті часи?

Національний банку України. Департамент монетарної політики

Як працює «друкарський верстат»

Останнім часом в економічних дискусіях на різних рівнях досить модним стало згадувати «друкарський верстат», за допомогою якого Національний банк України «друкує» гроші. З огляду на це, та з метою надання об’єктивної інформації про емісійну діяльність Національного банку України, вважаємо за доцільне надати наступні роз’яснення.

Емісійні операції (які являють собою як випуск в обіг коштів, так і вилучення їх з обігу) є суттю діяльності центрального банку. Усе, що робить центральний банк, так або інакше пов’язано з такими операціями. Здійснюючі емісійні операції, центральний банк намагається забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами та послугами в економіці. Якщо ж гроші випускаються безвідносно до можливостей економіки виробити адекватну кількість товарі та послуг, то вони починають знецінюватись.

Саме тому обсяг емісії коштів розраховується на підставі прогнозних показників розвитку економіки: обсягу валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету та ін. І саме тому центральні банки не кредитують Уряд для покриття бюджетного дефіциту, оскільки такі гроші не будуть мати відповідного товарного покриття і призведуть до інфляції.

Вираз «друкарський верстат», звісно, є образним і запозиченим з минулих часів, коли гроші випускалися в обіг виключно у готівковій формі. В наші дні технологія здійснення емісійних операцій суттєво змінилася. Наразі емісія грошей відбувається виключно в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми коштів на кореспондентські рахунки українських банків в Національному банку. Коли ж гроші вилучаються з обігу, то відповідна сума, навпаки, списується з цих рахунків.

Що стосується готівкових грошей, то вони, дійсно, виробляються за допомогою друкарського верстата на Банкнотно-монетному дворі Національного банку України. Однак в обіг готівкові гроші випускаються виключно в обмін на безготівкові. Відбувається це в процесі економічної діяльності. При виникненні у клієнтів банків потреб в готівкових коштах (наприклад, для виплати заробітної плати працівникам), банки отримують готівкові кошти в Національному банку з одночасним списанням еквівалентної суми безготівкових коштів з їхнього кореспондентського рахунку в Національному банку. На загальний обсяг грошей в обігу операції перетворення безготівкових коштів в готівкові не впливають.
Загальну суму коштів на коррахунках банків, а також готівкових коштів, які знаходяться в обігу, називають базовими грошима, або монетарною базою. Тобто це той обсяг коштів, який випущений на даний момент в обіг центральним банком.

Процедура емісії безготівкових грошей суворо регламентована. Випуск коштів здійснюється через валютний, фондовий та кредитний канали і забезпечується отриманням Національним банком еквівалентного обсягу іноземної валюти або ліквідних фінансових інструментів, завдяки чому за потреби через ці ж канали відбувається вилучення коштів з обігу.

Через валютний канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку.

Через фондовий канал кошти випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу на відкритому ринку державних цінних паперів.

Через кредитний канал кошти випускаються шляхом здійснення Національним банком підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування. При цьому кошти випускаються на зворотній основі під відповідне забезпечення (яке надається Національному банку в заставу) та на визначений термін (від 1 до 365 днів в залежності від інструменту рефінансування), після якого повертаються до Національного банку і вилучаються з обігу.

В залежності від ситуації на грошово-кредитному ринку структура емісійних операцій може зазнавати змін. Так, у періоди стійкого перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом в структурі випуску грошей в обіг превалював валютний канал. Так, у 2005 р. на цей канал приходилося 82% від загального обсягу випущений грошей в обіг, у 2006 – 63%, а у 2007 – 94%. Натомість, частка кредитного каналу у ці роки становила від 6% до 37%.

В 2008 році ситуація змінилася. Через загострення ситуації на фінансовому ринку, починаючи з жовтня минулого року через валютний канал переважно відбувалося вилучення грошей з обігу, оскільки Національний банк проводив операції з продажу іноземної валюти. Одночасно відбувався відплив коштів з депозитних рахунків банків, що зменшувало їх ресурсну базу. За таких умов Національний банк збільшив обсяги підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування, що збільшило частку кредитного каналу в структурі емісійних операцій у 2008 році до 78%, тоді як частка валютного каналу становила 18%.

Зміна структури емісійних операцій ні в якому разі не означає активізацію використання «друкарського верстата». Зокрема, темп приросту монетарної бази у 2008 р. (31,5%) був значно меншим, ніж у 2007 р. (46%), і відповідав прогнозним орієнтирам, у т.ч. критеріям ефективності програми «Стенд-бай», яка підтримується МВФ.

Безготівкову частину монетарної бази банки зазвичай активно використовують для надання кредитів. При цьому фактично відбувається створення нових грошей. Адже значна частина отриманих в кредит коштів після їх використання позичальниками знову попадають на рахунки клієнтів в банках. Останні, в свою чергу, використовуються ці кошти для надання нових кредитів.

Готівкова частина монетарної бази, відповідно, має пасивний характер, оскільки ці кошти можуть використовуватися лише безпосередньо їх власниками. Ось чому, коли вкладники вилучають свої кошти з банків, можливості банків по наданню кредитів значно звужуються.

А тому для розвитку економіки вкрай важливо відновити довіру до банків. Гроші мають працювати як на економіку (через надання кредитів), так і на своїх власників (через отримання відсотків за депозитами). Без цього скільки не включай «друкарський верстат», грошей все одно буде мало.

Публикація офіційного веб-сайту НБУ

Інформація щодо процедури проведення тимчасової адміністрації банку

Призначення процедури тимчасової адміністрації в банках передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон) як захід впливу. Зокрема, відповідно до ст.75 Закону Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію в разі істотної загрози платоспроможності банку. Процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Тимчасова адміністрація банку призначається на строк до одного року. Національний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на строк до одного року.

З дня свого призначення тимчасовий адміністратор зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку, протягом встановленого терміну здійснити інвентаризацію активів, зобов’язань, резервів банку, оцінити фінансовий стан банку, визначити можливість стабілізації його діяльності, а також можливість приведення діяльності банку у відповідність до чинного законодавства.

Після докладної оцінки фінансового стану банку, тимчасовий адміністратор залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку, вживає заходи щодо стабілізації діяльності банку, зокрема здійснення фінансового оздоровлення банку за рахунок коштів учасників, інвесторів, продажу або реорганізації банку.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» тимчасовому адміністратору надано повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-які заходи щодо відновлення належного фінансового стану банку.

Відповідно до ст. 78 Закону до тимчасового адміністратора переходять повноваження загальних зборів, спостережної ради, ради директорів (банку).
Згідно ст. 80 Закону тимчасовий адміністратор має право:
- продовжувати або припиняти будь-які операції банку;
- виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;
- розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які угоди за участю банку, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими або непотрібними для банку.

Відповідно до ст. 85 Закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Банками, в яких призначено тимчасову адміністрацію, платежі виконуються в залежності від надходжень на кореспондентський рахунок банку, а також із дотриманням мораторію на задоволення вимог кредиторів банку.

Процедура тимчасової адміністрації банку може бути припинена достроково у разі фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку або прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Про гарантування вкладів

Види вкладів, які залучаються, розмір гарантованої Фондом суми та порядок її відшкодування Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду вiдшкодування коштiв за його вкладами, включаючи вiдсотки, в розмiрi вкладiв на день настання недоступностi вкладiв, але не бiльше 150 000 гривень по вкладах у кожному iз таких банкiв.

Зазначений розмiр вiдшкодування коштiв за вкладами, включаючи вiдсотки, за рахунок коштiв Фонду може бути збiльшено за рiшенням адмiнiстративної ради. Фонду залежно вiд тенденцiй розвитку ринку ресурсiв, залучених вiд вкладникiв банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. У разi розмiщення вкладником в одному банку - учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кiлькох вкладiв Фонд гарантує вiдшкодування коштiв за такими вкладами, включаючи вiдсотки, у розмiрi загальної суми вкладiв за станом на день настання недоступностi вкладiв, але не бiльше розмiру, встановленого вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.

Якщо вкладник має вклади у кiлькох банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, якi в подальшому реорганiзувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк - юридичну особу, Фонд гарантує вiдшкодування коштiв за цими вкладами до закiнчення строку дiї договорiв за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганiзацiї. Вклади, залученi пiсля реорганiзацiї банкiв - учасникiв (тимчасових учасникiв) Фонду, гарантуються Фондом у загальнiй сумi, але не бiльше розмiру, встановленого вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.

Вклади, розмiр яких становить менше 1 гривнi, не пiдлягають вiдшкодуванню.

Вiдшкодування вкладiв в iноземнiй валютi вiдбувається у нацiональнiй валютi України пiсля перерахування суми вкладу за офiцiйним (обмiнним) курсом Нацiонального банку України на день настання недоступностi вкладiв.

Стаття 4. Обмеження гарантії

Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:
1) членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, вклади в якому є недоступними;
2) працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;
3) акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;
4) третіми особами, які діють від імені вкладників, зазначених у пунктах 1, 2, 3 цієї статті;
5) вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;
6) вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Підтримка ліквідності банківської системи Національним банком України

Національний банк України здійснює регулювання грошово-кредитного ринку з використанням різних монетарних механізмів та інструментів, у тому числі і через рефінансування банків. Кредити рефінансування надаються Національним банком на виконання ним функції кредитора останньої інстанції. Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

Кредити рефінансування призначені для підтримки ліквідності банків у разі виникнення неочікуваного та тимчасового її дефіциту у зв’язку з незапланованим відпливом ресурсів (наприклад, вилученням депозитів) або неповерненням у визначений строк коштів від здійснення активних операцій (кредити, цінні папери тощо). Отримуючи кредити рефінансування, банки мають змогу вчасно виконувати свої зобов’язання, що сприяє стабільній роботі банківської системи та збалансуванню грошово-кредитного ринку. Отже, механізм рефінансування банків є одним з ключових елементів забезпечення стабільності грошової одиниці України – гривні. Водночас кредити рефінансування не можуть розглядатись як джерело формування ресурсної бази банків, яка має формуватися шляхом залучення ними на депозитні рахунки коштів фізичних та юридичних осіб, оскільки банки є лише посередниками між тими, хто має вільні кошти, і тими, хто їх не має, але готовий запозичити на певних умовах. Саме через це кредити рефінансування надаються, як правило, на незначний термін (за винятком стабілізаційних кредитів).

Відповідно до діючого порядку будь-який банк протягом календарного місяця може 16 разів звернутися до Національного банку України за кредитом рефінансування з використанням різних інструментів, що є достатнім для підтримання короткострокової ліквідності банку, а саме:
кредитом овернайт під забезпечення державними облігаціями України або депозитними сертифікатами Національного банку України – не більше 10 разів протягом календарного місяця в розмірі не більше ніж 60% від суми Департамент монетарної політики визначеного та сформованого банком обсягу обов’язкових резервів за попередній звітний період резервування;
кредитом овернайт бланковим – один раз на тиждень у розмірі не більше ніж 20% від суми визначеного та сформованого банком обсягу обов’язкових резервів за попередній звітний період резервування;
кредитом рефінансування шляхом проведення тендера з підтримання ліквідності банків строком до 14 днів – не раніше ніж через 30 календарних днів після отримання банком попереднього кредиту рефінансування шляхом проведення тендера;
операціями прямого репо та своп – не раніше ніж через 30 календарних днів після завершення дії попереднього договору та виконання зобов’язань за ним. Такий підхід дає змогу систематизувати частоту звернень банків за кредитами рефінансування з використанням різних інструментів з метою недопущення перетворення кредитів рефінансування на ресурсну базу банку, а спрямовувати їх за призначенням – на підтримку ліквідності.

Про заходи Національного банку України щодо підвищення ефективності банківського нагляду та забезпечення виконання банками вимог законодавства

23 лютого 2009 року у Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову Правління Національного банку України "Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" від 30.01.2009 № 38, якою запроваджується особливий режим контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, спрямованим на підвищення ефективності банківського нагляду, здійснення адекватної оцінки поточного стану і перспектив розвитку банків, виявлення ризиків у їх діяльності тощо.

Крім того, за цей період Національним банком України вжито заходи, що спрямовані на забезпечення виконання банками вимог законодавства, що регулює кредитні відносини. Так, по банківській системі надано лист-роз'яснення, у якому Національний банк України попереджає банки, що:

- необґрунтоване підвищення банком процентної ставки за кредитами буде кваліфікуватись як порушення статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині перевірки кредитоспроможності позичальників, наслідком якого є ризик припинення позичальником сплати процентів та неповернення кредиту;

- у разі виявлення порушень вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 Національним банком України відповідно до статті 73 зазначеного закону будуть застосовуватися до банків та їх керівників адекватні заходи впливу.

Постановление НБУ №319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків"

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 жовтня 2008р № 319
Про додаткові заходи щодо діяльності банків

З метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, керуючись статтями 7, 15, 55 Закону України “Про Національний банк України”, статтями 66, 67 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Правління Національного банку України


постановляє:

Запровадити такі додаткові заходи щодо діяльності банків (згідно з додатком):

1. У сфері регулювання грошово-кредитного ринку та підтримання ліквідності банків

1.1. Розширити можливості підтримання ліквідності банків на основі програм фінансового оздоровлення.

Такий кредит може надаватися строком до одного року зі сплатою не менше 15% річних, в обсязі до 60% від регулятивного капіталу банку, у межах 90% вартості наданого банком забезпечення.

У забезпечення такого кредиту може надаватися нерухомість банку, майнові права за договорами раніше наданих кредитів у національній та іноземній валютах (стандартні та під контролем) юридичним особам. Забезпеченням за цими кредитами повинна бути застава (іпотека) нерухомості, у тому числі цілісних майнових комплексів позичальника, гарантії або поруки інших банків, державні зобов’язання за внутрішніми та зовнішніми позиками, облігації місцевої позики, корпоративні права та облігації підприємств й інших суб'єктів господарювання, що вільно обертаються на ринку. Зазначений перелік не є вичерпний і банки можуть пропонувати Національному банку України інше високоліквідне забезпечення.

1.2. Ураховуючи вимоги статті 35 Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо відповідальності власників істотної участі в банку за адекватність капіталу, банки повинні домагатися підтримання ліквідності, в першу чергу, власниками істотної участі.

1.3. Встановити, що банки здійснюють обов’язкове резервування коштів з урахуванням касових залишків коштів у національній валюті та облігацій внутрішньої державної позики, строк погашення яких припадає на звітний календарний рік.

2. У сфері проведення активно-пасивних операцій банки:

2.1. З 13.10.2008 зобов’язані обмежити здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих кожним із них на цю дату. Такі обмеження не розповсюджуються на операції з державними цінними паперами, депозитними сертифікатами Національного банку України та операції на міжбанківському ринку. Надання кредитів в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки, обмежити обсягами заборгованості за ними, що склалася на цю дату.

2.2. Повинні забезпечити постійний щоденний моніторинг за дотриманням установлених обмежень.

2.3. Повинні враховувати, що рефінансування простроченої заборгованості шляхом видачі нових кредитів, необґрунтована пролонгація кредитів, ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” із неухильним застосуванням адекватних заходів впливу.

2.4. Приймати платіжні доручення на переказ коштів до виконання в межах залишку на рахунку на момент отримання платіжного доручення та перераховувати їх одержувачу на наступний робочий день після отримання платіжного доручення.

2.5. Виконувати свої зобов’язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов’язань, незалежно від категорії контрагентів.

2.6. Проводити з метою недопущення дострокового зняття коштів роз'яснювальну роботу зі своїми клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів. Виплати за умови настання строку згідно з договором здійснювати негайно.

3. У сфері забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій і соціальних виплат:

3.1.Банки зобов’язані забезпечувати:

безперебійне функціонування банкоматів та їх завантаження готівкою;

безперебійну видачу готівки за платіжними картками клієнтів інших банків.

3.2.Невідкладно інформувати Національний банк України про пікові навантаження на банкомати та пункти видачі готівки для прийняття відповідних додаткових регуляторних рішень.

4. У сфері проведення валютних операцій:

4.1. Дозволити банкам здійснювати операції з купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту виключно за умови, що обидві валюти є іноземними валютами однієї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за № 841/7129), зі змінами (далі – Класифікатор).

4.2. Граничне відхилення між курсом купівлі та продажу готівкової іноземної валюти не може перевищувати 5,0 відсотків.

4.3. Дозволити уповноваженим банкам здійснювати власні операції з купівлі іноземної валюти за гривні в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції банку за наявності зобов’язань у цій валюті, строк за якими настав.

4.4. Звернути увагу банків на те, що купівля, обмін іноземної валюти з метою дострокового виконання зобов’язань та з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (робіт, послуг, прав інтелектуальної власності), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції на територію України, або здійснення авансових платежів (крім оплати критичного імпорту) буде кваліфікуватися як порушення правил валютного регулювання і валютного контролю із застосуванням мір відповідальності.

4.5. Тимчасово встановити нульову ставку резервування коштів за договорами про залучення банками коштів в іноземній валюті від нерезидентів на строк, що дорівнює або менше 183 календарних днів.

4.6. Запровадити з 01.11.2008 механізм розрахунку відкритих балансових валютних позицій банку за кожною окремою валютою за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти.

4.7. Установити, що банки можуть тримати іноземну валюту 1 групи Класифікатора на рахунках “ностро” лише в банках країн, валюта яких належить до 1 групи Класифікатора.
4.8. Операції в гривнях через кореспондентські рахунки “лоро” банків-нерезидентів здійснювати лише для обслуговування експортно-імпортних операцій.

5. Постанова набирає чинності з 13.10.2008.
6. Контроль за виконанням цієї постанови залишаю за собою.



Голова                       В.С.Стельмах


Другие антикризисные нормативно-правовые акты НБУ и разъяснения

Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 4 листопада 2008 р. N 960

Київ

Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 18 лютого 2009 року N 148,
від 11 березня 2009 року N 241

Відповідно до статті 2 Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок участі держави у капіталізації банків, що додається.

2. Міністерству фінансів затвердити у двотижневий строк порядок роботи з документами, необхідними для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банків та управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

3. Взяти до відома, що Національний банк:

1) встановлює критерії, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації (формуванні та/або збільшенні статутного капіталу) банків;

2) проводить діагностичне обстеження банків за встановленою ним методикою із залученням загальновизнаних аудиторських компаній з метою визначення фактичного рівня регулятивного капіталу банків;

3) за результатами діагностичного обстеження має право:

рекомендувати учасникам банку збільшити його капітал, у тому числі із залученням інвесторів;

призначити тимчасову адміністрацію, в межах якої тимчасовий адміністратор може прийняти рішення про примусовий продаж банку або його частини, реорганізацію банку (злиття, виділення, поділ, приєднання, перетворення), зменшення розміру статутного капіталу (деномінацію) або запропонувати Національному банку прийняти рішення про ліквідацію банку;

внести Кабінетові Міністрів України пропозицію щодо прийняття рішення про участь держави у капіталізації банку.

4. Міністерству фінансів після покращення фінансового стану банків вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо продажу частки держави або спільного продажу часток держави та інших акціонерів (інвесторів) у статутному капіталі банку на відкритих аукціонах.

5. Установити, що закупівля товарів, робіт і послуг, пов'язаних з виконанням цієї постанови, здійснюється без застосування вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 80, ст. 2692).



Прем'єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 34

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2008 р. N 960
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 11 березня 2009 р. N 241)

ПОРЯДОК
участі держави у капіталізації банків

1. Держава надає фінансову допомогу банкам шляхом участі у формуванні та/або збільшенні їх статутного капіталу (далі - капіталізація банків) на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого за пропозицією Національного банку, а також шляхом придбання активів банку відповідно до законодавства.

Держава бере участь у капіталізації банку шляхом придбання його акцій за рахунок коштів державного бюджету, зокрема Стабілізаційного фонду, та облігацій внутрішньої державної позики.

У разі участі держави у капіталізації банку шляхом придбання акцій в обмін на облігації внутрішньої державної позики Національний банк здійснює відповідно до закону викуп облігацій згідно із затвердженим Мінфіном планом капіталізації банку.

2. Держава може брати участь у капіталізації банку за наявності однієї з таких умов:

державі належатиме одноосібно або разом з іншим інвестором у разі укладення договору про спільну участь у капіталізації банку не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція;

кількість належних державі акцій разом з переданими іншими акціонерами банку правами на участь та голосування на загальних зборах надає державі не менш як 51 відсоток голосів для вирішення питань на загальних зборах на період до відчуження державної частки в статутному капіталі банку.

3. Держава бере участь у капіталізації лише банків:

до яких застосовано процедуру тимчасової адміністрації або в які призначено куратора з метою забезпечення збереження активів та зобов'язань банку і мінімізації збитків;

які утворені у формі відкритих акціонерних товариств або перетворені у процесі капіталізації у відкриті акціонерні товариства;

реальна поточна вартість акцій яких визначена експертним шляхом за методикою, розробленою Мінфіном, зокрема з урахуванням збитків банку та витрат на проведення процедури капіталізації.

4. Питання участі держави у капіталізації банку може бути ініційовано Національним банком шляхом подання Мінфіну пропозиції, яка має містити:

висновки Національного банку про:

- відповідність банку критеріям, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації банку;

- обсяг, на який необхідно збільшити статутний капітал банку, в тому числі про необхідний мінімальний внесок на дату подання пропозиції;

матеріали діагностичного обстеження банку та висновок щодо його результатів;

інформацію про акціонерів (учасників), які володіють часткою в статутному капіталі банку, що становить не менш як 5 відсотків;

зобов'язання тимчасового адміністратора або куратора банку разом з власниками та керівниками банку щодо надання уповноваженим особам Мінфіну права отримувати інформацію про фінансовий стан банку, в тому числі ту, що становить банківську таємницю.

5. Мінфін за результатами розгляду пропозиції Національного банку та проведення оцінки банку, зокрема вартості його акцій, готує висновок про відповідність банку вимогам, визначеним Експертно-аналітичною радою з питань участі держави у капіталізації банків (далі - Рада), та про доцільність участі держави у капіталізації банку і розмір частки держави у його статутному капіталі.

Оцінка банку проводиться з метою встановлення його фактичного фінансового стану, спроможності забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, управління на належному рівні, визначення необхідності приведення у відповідність з вимогами Мінфіну бізнес-плану та інших документів банку.

6. У разі відповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає на розгляд Ради пропозицію щодо доцільності участі держави у капіталізації банку.

За наявності позитивного висновку Ради Мінфін подає Кабінетові Міністрів України проект рішення про участь держави у капіталізації банку разом з висновком Ради і пропозицією Національного банку.

7. У разі невідповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає Раді висновок про недоцільність участі держави у капіталізації банку. Погоджений Радою висновок Мінфіну надсилається Національному банку.

8. Для здійснення заходів, необхідних для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банку, Мінфін може залучати незалежних вітчизняних або іноземних експертів, консультантів. У разі потреби відповідні послуги можуть надаватися за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

9. З метою уникнення конфлікту інтересів у процесі виконання своїх обов'язків члени Ради, працівники структурного підрозділу Мінфіну з питань участі держави у капіталізації банків, залучені експерти і консультанти подають інформацію про можливі фінансові інтереси у банках (зокрема участь у банку, в органах управління банку, наявність зобов'язань та/або вимог) на момент призначення (залучення), що може викликати конфлікт інтересів під час вирішення питань їх капіталізації. Така інформація подається щороку. Якщо конфлікт інтересів виникне, зазначені особи повинні відмовитися від виконання своїх обов'язків. Рішення, пов'язані з капіталізацією банків, готуються та схвалюються з дотриманням умов щодо запобігання будь-якому конфлікту інтересів. У разі встановлення факту наявності конфлікту інтересів усі прийняті рішення підлягають перегляду.

10. Після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у капіталізації банку Мінфін:

1) перераховує кошти державного бюджету в сумі, необхідній для капіталізації банку, або випускає облігації внутрішньої державної позики на суму, що відповідає розміру такої капіталізації;

2) вживає заходів до оформлення корпоративних прав держави та забезпечує належне управління ними, зокрема відповідно до законодавства забезпечує включення представників держави до складу органів банку чи зміну їх складу, внесення змін до установчих і внутрішніх документів банку, здійснення контролю за діяльністю банку, виконання банком програми фінансового оздоровлення та досягнення показників його бізнес-плану, отримує необхідну інформацію про діяльність банку, в тому числі від Національного банку, готує план продажу державної частки в статутному капіталі банку;

3) схвалює затверджені та погоджені в установленому порядку план фінансового оздоровлення банку та його бізнес-план з метою відновлення спроможності банку забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, а також досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій банку, що належать державі;

4) має право укладати договори з метою досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій, що належать державі, передбачивши в них спільну з іншими інвесторами участь у капіталізації банків для доведення обсягу сумарного володіння корпоративними правами до розміру не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція і спільний продаж часток держави та інших акціонерів (інвесторів) єдиним лотом. Істотними умовами таких договорів повинно бути, зокрема, встановлення заборони на:

голосування на загальних зборах банку за прийняття рішення про збільшення статутного капіталу без погодження такого рішення з Мінфіном з метою збереження частки держави у статутному капіталі банку;

внесення змін до статуту банку без погодження з Мінфіном.

(Порядок у редакції постанов Кабінету
Міністрів України від 18.02.2009 р. N 148,
від 11.03.2009 р. N 241)

Изменение телефона Фонда гарантирования вкладов

Согласно приказу Министерства транспорта и связи Украины от 29 сентября 2008 г. N1200 "Об утверждении Плана перехода на перспективную систему нумерации телефонной сети общего пользования Украины", с 14 октября 2009 г. изменится порядок набора номеров глобальных услуг: формат набора услуги "8-800" - на "0-800". В связи с этим телефонный номер 8-800-308-108-0 "горячей линии" Фонда изменяется на номер 0-800-308-108-0.

Участники Фонда гарантирования вкладов физических лиц обязаны проинформировать вкладчиков об изменении телефонного номера "горячей линии" Фонда, сказано в сообщении Национального банка Украины. НБУ напоминает, что в соответствии с законом "О Фонде гарантирования вкладов физических лиц" от 20 сентября 2001 г. N2740-III и с Положением о порядке информирования вкладчиков о системе гарантирования вкладов физических лиц в Украине от 14 ноября 2002 г. N14 участники (временные участники) Фонда обязаны размещать во всех своих учреждениях в помещениях, к которым имеют доступ вкладчики (на информационных досках и/или в операционном зале в окнах, где осуществляются операции по принятию вкладов от физических лиц), на собственной интернет-странице информацию о реквизитах Фонда: почтовый и электронный адреса, номер телефона, адрес интернет-страницы.

Розяснення НБУ стосовно реструктуризації кредитної заборгованності

Порядок надання кредитів, їх повернення встановлено статтею 1054 Цивільного кодексу України і здійснюються виключно на договірних умовах.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Можливість вирішення питання щодо реструктуризації заборгованості за кредитними договорами, внесення змін до кредитних договорів щодо порядку погашення кредиту та процентів врегульована статтями 6, 12, 13 Цивільного кодексу України, за якими сторонам цивільних правовідносин надане право врегулювати свої правовідносини в договорі на власний розсуд.

Невиконання сторонами договірних зобов’язань, а також незгода з діями Банку призводить до виникнення спорів, вирішення яких не входить до компетенції та повноважень Національного банку України, а здійснюється в судовому порядку.

Разом з тим, з метою забезпечення стабільності діяльності банків та створення сприятливих умов для виконання позичальниками зобов’язань за кредитами, своєчасного виконання банками зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, уникнення небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених банкам, а також беручи до уваги найкращу банківську практику та світовий досвід у цій сфері, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 7, 15 та 55 Закону України «Про Національний банк України», статтями 66 та 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 03.06.2009 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів». Ця постанова визначає заходи, які дозволено запроваджувати банкам, у разі прийняття рішення про реструктуризацію заборгованості позичальників, після погодження їх з позичальниками.

З 09.01.2009 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 № 661-VI, згідно з яким банкам забороняється в односторонньому поряду збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Національний банк України звернув увагу керівників банків на неухильне дотримання цього закону (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 № 328).

Національним банком України запроваджено проведення аукціонів з продажу іноземної валюти банкам для задоволення потреб клієнтів банків (фізичних осіб), які обумовлені необхідністю погашення ними заборгованості за кредитами, отриманими в іноземній валюті, за спеціальним курсом, який є близьким до офіційного курсу Національного банку України.

Національний банк України з метою підвищення фінансової обізнаності населення розробив Пам’ятку позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище та постановою Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461 зобов’язав банки розміщувати Пам’ятку у всіх підрозділах банків, де надаються послуги зі споживчого кредитування, для того, щоб позичальники мали змогу з нею ознайомитися.

Крім того, Пам’ятка розміщена на інтернет-сторінці Національного банку України www.bank.gov.ua в розділі “Інформаційні матеріали” підрозділі “Інформаційна допомога позичальнику”.

Також НБУ зазначає, що статтею 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування заборонено будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, з питання погашення кредиту за спеціальним курсом або продовження дії кредитної угоди позичальникам необхідно звертатись безпосередньо до банку, з яким укладена кредитна угода.

Розяснення НБУ стосовно надання інформації про діяльність банку

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Так, банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію, зокрема, відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан.

Крім того, відповідно до статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний публікувати в газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України» квартальні баланси, а також звіт про прибутки (збитки) протягом місяця, наступного за звітним кварталом, а також річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним.

Також, з інформацією про основні показники діяльності банків можна ознайомитися на офіційному сайті Національного банку України www.bank.gov.ua у розділі «Банківський нагляд».

Розяснення НБУ щодо дії мораторієв

З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку Національним банком України в низку банків введено тимчасову адміністрацію та встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон про банки) мораторій не поширюється на зобов’язання, які пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Отже, на кредиторські вимоги по зобов’язаннях банку, які виникли із договорів банківського рахунку, банківського вкладу тощо, строк виконання яких настав після призначення тимчасової адміністрації банку дія мораторію не поширюється і за наявності коштів такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 78 Закону про банки з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів. Тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Акціонери, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язань банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку (ст. 80 Закону про банки).

Враховуючи вищевикладені норми Закону про банки, питання щодо повернення коштів має вирішуватися тимчасовим адміністратором Банку відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного договору.

З метою приведення порядку залучення банками України вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у відповідність до вимог статті 1060 Цивільного кодексу України статті та 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 № 159 внесені зміни до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 516, зокрема, у разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний:
- прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку;
- взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.
Ця постанова Правління Національного банку України зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 і набрала чинності з 27.04.2009.


У зв’язку з набранням чинності Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 000 гривень по вкладах кожному із таких учасників (стаття 3 Закону).

Право на відшкодування Фондом за вкладами, залученими до дня отримання банком повідомлення про переведення його до категорії тимчасового учасника згідно із вищезазначеною статтею Закону, мають вкладники у разі продовження (пролонгації) строку дії таких вкладів.

Статтею 30 Закону України про «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено що, вкладники набувають право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів. Недоступністю вкладів згідно до ст. 1 цього закону є неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду.

Згідно до ст. 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати ліквідацію банку, у разі, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Порядок здійснення заходів щодо відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб визначений Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду від 12.02.2002 № 2.

З інформацією щодо діяльності Фонду та зазначеними нормативно правовими актами можна ознайомитися на його офіційному сайті www.fg.org.ua

НБУ - Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.11.2009 р. N 49-012/2687-20491

Банкам України

Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків 

Національний банк України у зв'язку із зверненням Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо виконання пункту 2 Указу Президента України від 08.10.2009 N 813/2009 "Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі" у частині тимчасової відмови у виїзді за кордон громадянам України, які мають невиконані кредитні зобов'язання, зазначає таке.

Правові підстави для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон визначені статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", якими, зокрема, є дія неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань; порушення проти громадянина України кримінальної справи; подання щодо громадянина України цивільного позову до суду.

При цьому органам Державної прикордонної служби України на підставі пункту 4 статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів.

Таким чином, тимчасове обмеження громадян України у праві виїзду за кордон у разі невиконання ними кредитних зобов'язань здійснюється за рішенням суду або постановою прокурора, прийнятою на підставі статті 981 Кримінально-процесуального кодексу України.

При цьому звертаємо увагу, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні, зокрема судових рішень, покладається на Державну виконавчу службу України.

Листом Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 N 25-32/463, N 25-5347 і листом Міністерства юстиції України від 06.06.2008 N 25-32/507 визначено порядок взаємодії органів Державної виконавчої служби України та Державної прикордонної служби України щодо виконання судових рішень про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України, а також надано роз'яснення з даного питання.

Так, державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка не пізніше наступного дня після надходження зазначеної ухвали суду приймає її до виконання, про що повідомляє листом відповідний орган державної виконавчої служби.

У разі виконання боржником відповідних зобов'язань та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Також слід враховувати, що згідно зі статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом постановлення ухвали про заборону вчиняти певні дії (тимчасово обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України).

Таким чином, у разі звернення банків до суду із позовами про стягнення кредитної заборгованості з клієнтів - фізичних осіб рекомендуємо скористатися правом забезпечення таких позовів шляхом подання до суду відповідних заяв.

Відповідно до статті 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З огляду на зазначене, у разі прийняття судами України рішень про тимчасове обмеження осіб (боржників) у праві виїзду за межі України, у тому числі за ініціативою банків, забезпечення виконання таких судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби України у вищезазначеному порядку.

У разі порушення кримінальної справи щодо особи, яка має невиконані кредитні зобов'язання перед банком, та винесення прокурором постанови про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування, органи Державної прикордонної служби України на підставі статті 25 Кримінально-процесуального кодексу України зобов'язані забезпечити виконання такої постанови.

Виконавчий директор - директор
Дирекції з банківського
регулювання та нагляду                                                          В. В. Пасічник

НБУ - Про реєстр позичальників

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.11.2009 р. N 40-312/6000-20684

Керівникам банків (за списком)

Щодо участі в ЄІС "Реєстр позичальників"

Процес здійснення кредитної діяльності вимагає особливого підходу, оскільки кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності банку, де результат залежить від діяльності контрагента-позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, або бере зобов'язання про їх надання незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

Враховуючи те, що кожен окремий конкретний контрагент банку (позичальник, боржник), є джерелом індивідуального кредитного ризику, оцінка його кредитоспроможності ґрунтується на визначенні спроможності своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за усіма прийнятими зобов'язаннями, тобто зобов'язаннями перед усіма кредиторами.

Побудова ефективної системи ризик-менеджменту в банках неможлива без використання відповідних методів щодо ідентифікації та оцінки ризиків, а також інформації щодо позичальників-контрагентів.

З метою зменшення рівня кредитного ризику, підвищення надійності банків Національним банком України створена єдина інформаційна система обліку позичальників (боржників) "Реєстр позичальників", які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банками.

ЄІС "Реєстр позичальників" функціонує з 2001 року і за цей час у ньому накопичено значний обсяг інформації стосовно клієнтів, які мають прострочену заборгованість перед банками, у тому числі банками, що ліквідовані, або знаходяться у стадії ліквідації.

Програмні засоби Національного банку України забезпечують захист інформації від несанкціонованого доступу на всіх технологічних ланках ЄІС "Реєстр позичальників".

За обсягом накопичених даних, рівню централізації і захисту інформації, ступеню контролю з боку координатора (Національного банку України) за діяльністю учасників системи ЄІС "Реєстр позичальників" не має аналогів в Україні.

Положення про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників", типова форма договору на участь у системі, форми надання даних до системи та отримання інформації з ЄІС "Реєстр позичальників", затверджені постановою Правління Національного банку України від 27.06.2001 N 245.

Національний банк України неодноразово звертав увагу на необхідність участі банків у ЄІС "Реєстр позичальників" (останній лист стосовно цього питання було направлено 06.10.2009 N 40-312/5355-18662).

Участь банків у ЄІС "Реєстр позичальників" є однією із складових загального комплексу заходів, спрямованих на підтримання належного рівня управління кредитним ризиком, безпеки банківської діяльності та фінансової стабільності, забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ваш банк на теперішній час ще не став учасником ЄІС "Реєстр позичальників", Національний банк рекомендує розглянути питання щодо участі у системі та укладанні відповідного договору.

Для участі в ЄІС "Реєстр позичальників" банку необхідно надіслати Національному банку України 2 екземпляри підписаного та скріпленого печаткою банку договору про підключення і роботу Вашого банку у ЄІС "Реєстр позичальників" на адресу: вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01008 (Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду).

Про прийняте рішення просимо повідомити письмово на електронну адресу Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду.

З повагою,

Виконавчий директор - директор
Дирекції з банківського регулювання та нагляду                                         В. В. Пасічник

НБУ - Про стимулювання кредитування економіки України

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 3 листопада 2009 року N 650
Про стимулювання кредитування економіки України 

З метою підтримки позитивних зрушень в економіці України, підвищення стабільності банківської системи, керуючись статтями 7 і 55 Закону України "Про Національний банк України", статтями 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Тимчасовий порядок урахування банками вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (далі - Тимчасовий порядок), що додається.

2. Дозволити банкам до 31.12.2011:
2.1. Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями:
ураховувати відповідно до Тимчасового порядку 100 відсотків вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків із рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, який підтверджено в бюлетені та розміщено на офіційному сайті однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors), за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні";
приймати забезпечення у вигляді майнових прав на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, за якими після 01.10.2008 закінчився дворічний термін урахування, установлений Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695.

2.2. За кредитами, наданими позичальникам-товаровиробникам*, стан обслуговування заборгованості за якими визначений як "добрий", і умовами кредитних договорів, за якими строк погашення основного боргу та/або відсотків/комісій установлено не рідше одного разу на квартал:
не враховувати наявність збитків під час здійснення оцінки фінансового стану;
приймати під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартість забезпечення у вигляді іншого нерухомого майна з такими коефіцієнтами залежно від категорії кредитної операції:
стандартна - 80 %,
під контролем - 70 %,
субстандартна - 60 %;
застосовувати коефіцієнт ризику в розмірі 50 відсотків під час розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу / платоспроможності (Н2);
не здійснювати коригування розміру регулятивного капіталу банку на суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені стосовно одного контрагента, над нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), установленим Національним банком України, якщо таке перевищення пов'язане з наданням кредитів товаровиробникам і становить не більше п'яти процентних пунктів.
____________
* Товаровиробник - суб'єкт господарювання, видом економічної діяльності якого згідно з Державним класифікатором "Класифікація видів економічної діяльності", що зазначається у фінансовій та/або податковій звітності позичальника, є виробництво, добування, будівництво, сільське господарство, мисливство, лісове господарство, рибальство, рибництво.

3. Рекомендувати банкам:
під час надання кредитів позичальникам-товаровиробникам визначати рівень плати за кредитами, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, підвищеної не більше ніж на 5 процентних пунктів залежно від рівня ліквідності наданого забезпечення;
кошти, вивільнені внаслідок застосування заходів, передбачених пунктом 2 цієї постанови, спрямовувати виключно на кредитування позичальників-товаровиробників.

4. Узяти до уваги інформацію директора Юридичного департаменту В. В. Новікова щодо надсилання Міністерству фінансів України листа про підтримку Національним банком України більшості пропозицій Асоціації українських банків стосовно необхідності вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів з метою посилення захисту прав кредиторів і доручити Юридичному департаменту (В. В. Новіков) продовжити спільну з профільними міністерствами та відомствами роботу з питань урахування зазначених пропозицій.

5. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Н. В. Іваненко) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України і банків для використання в роботі.

6. Департаменту інспектування банків (С. В. Фабер) під час проведення інспекційних перевірок перевіряти дотримання банками вимог цієї постанови.

7. Ця постанова набирає чинності з дати підписання і діє до прийняття Національним банком України окремого рішення.

8. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України В. Л. Кротюка.

Голова                                                                                 В. С. Стельмах

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Правління Національного банку України

від 3 листопада 2009 р. N 650

Тимчасовий порядок урахування банками вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями

1. Тимчасовий порядок урахування банками вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (далі - Порядок) установлює вимоги щодо урахування банками (далі - банк) вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків із рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors) (далі - банківські гарантії), під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні" відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 (далі - Положення N 279).

2. Банк має право до 31.12.2011 під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні", ураховувати 100 відсотків вартості забезпечення у вигляді банківських гарантій.

3. Банк зобов'язаний за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні" та забезпеченими банківськими гарантіями:
забезпечувати облік відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 N 481;
здійснювати класифікацію відповідно до вимог Положення N 279;
за станом на 01.01.2012 сформувати в повному обсязі резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до вимог Положення N 279. У випадку зниження рейтингу банку-гаранта нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою банк-бенефіціар зобов'язаний за станом на перше число місяця, наступного за місяцем, у якому рейтинг банку-гаранта знизився, сформувати в повному обсязі резерв для відшкодування можливих втрат за такими кредитними операціями відповідно до вимог Положення N 279.
Банк-бенефіціар зобов'язаний до 10.01.2012 надіслати до банку-гаранта реєстр позичальників, за якими настав гарантійний випадок, та вимогу щодо сплати коштів відповідно до банківської гарантії, якщо він не забезпечив формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в строк, установлений абзацом четвертим цього пункту.

4. Банк має право застосовувати положення пункту 2 цього Порядку під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями за умов:
погодження умов банківської гарантії Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків;
збереження банком-гарантом рейтингу не нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors), протягом строку дії банківської гарантії;
якщо отримана банківська гарантія передбачає, зокрема, таке:
валютою банківської гарантії є іноземна валюта 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34;
гарантійний випадок - факт несплати позичальником до 01.12.2011 заборгованості за кредитним договором (основного боргу та/або нарахованих відсотків/комісій), строк сплати якої настав відповідно до умов кредитного договору і за якою банком-бенефіціаром не сформовано в повному обсязі резерв відповідно до вимог Положення N 279, у строк, визначений абзацом четвертим пункту 3 цього Порядку, та/або зниження рейтингу банку-гаранта нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, що підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors);
гарантоване відшкодування банком-гарантом загальної суми заборгованості за кредитними договорами відповідно до складеного банком-бенефіціаром реєстру позичальників із зазначенням сум заборгованості за кожною кредитною операцією (основним боргом, нарахованими відсотками/комісіями) та реквізитів кредитних договорів;
розмір отриманої банківської гарантії достатній для гарантованого відшкодування банку-бенефіціару загальної суми заборгованості за кредитним договором (основним боргом та нарахованими відсотками/комісіями) на дату настання гарантійного випадку;
право банку-бенефіціара вимагати збільшення суми коштів грошового забезпечення (покриття) за банківською гарантією, зокрема, на суму можливих ризиків від зміни курсів іноземних валют, якщо валюта отриманої банківської гарантії відрізняється від виду валюти, у якій надано кредит;
зобов'язання банку-гаранта інформувати банк-бенефіціар про зниження рейтингу нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою;
сума гарантованого відшкодування загального розміру простроченої кредитної заборгованості відповідно до складеного банком-бенефіціаром реєстру позичальників за кредитами, яка відрізняється від виду валюти, у якій надана банківська гарантія, розраховується за офіційним курсом гривні або крос-курсом, визначеним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлений Національним банком України на день проведення операції (виконання банківської гарантії);
передавання всіх ризиків банку-бенефіціара за кредитною операцією з позичальником (контрагентом) до банку-гаранта в разі настання гарантійного випадку;
зобов'язання банку-гаранта сплатити кошти банку-бенефіціару протягом 5 робочих днів з часу надіслання банком-бенефіціаром до банку-гаранта вимоги та реєстру позичальників, за якими настав гарантійний випадок;
вартість гарантії не може перевищувати 0,1 % річних від розміру гарантованого відшкодування.

5. Банк-бенефіціар не пізніше наступного робочого дня за днем отримання суми гарантованого відшкодування за кредитними операціями списує з балансу заборгованість за цими кредитними операціями з одночасним її відображенням на позабалансових рахунках для здійснення подальшого обслуговування.

6. Уповноважений банк для відшкодування нерезиденту-гаранту іноземної валюти, перерахованої ним банку-бенефіціару в рахунок погашення заборгованості резидента-позичальника, якого було включено до складеного реєстру позичальників за банківською гарантією, здійснює купівлю іноземної валюти за заявою резидента-позичальника, до якої додаються:
письмове підтвердження банку-бенефіціара про те, що сума заборгованості за кредитною операцією включена до реєстру позичальників, за якими настав гарантійний випадок за банківською гарантією, що погоджена Національним банком України відповідно до вимог пункту 4 цього Порядку, а також про виконання банком-гарантом зобов'язань за цією кредитною операцією за резидента-позичальника (додається виписка за кредитним рахунком клієнта та копії платіжного доручення або SWIFT-повідомлення);
інші документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти згідно з абзацами четвертим - сьомим підпункту "ґ" пункту 1 глави 3 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281.

7. Банк-бенефіціар зобов'язаний протягом строку дії банківської гарантії здійснювати контроль рейтингу банку-гаранта, зокрема шляхом використання інформації з офіційних сайтів провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors).

8. Банк має здійснювати операції з банківськими гарантіями та розрахунок резерву за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні", забезпеченими цими гарантіями, відповідно до внутрішньобанківського положення про порядок проведення кредитних операцій. Документи, що стосуються проведення зазначених вище операцій та розрахунку резерву, повинні подаватись на вимогу вповноважених працівників Національного банку України для перевірки достатності резервів під кредитні ризики.

Щодо взаємозаліку зобов'язань під час дії мораторію

Національний банк України
Департамент нормативно-методологічного
забезпечення банківського регулювання та
нагляду

№40-112/2098-5536 від 03.04.2009
Щодо взаємозаліку зобов'язань під час дії мораторію

Національний банк України повідомляє наступне за результатами розгляду запитів тимчасових адміністраторів щодо можливості погашення заборгованості позичальників банку за рахунок коштів, що знаходяться на вкладних (депозитних) рахунках, в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.З ст.80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.
Питання введення та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації врегульовано ст. 85 Закону про банки, якою, зокрема, визначено, що:
по-перше, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації;
по-друге, мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.

Враховуючи викладене та закріплені Законом про банки за тимчасовим адміністратором права, тимчасовий адміністратор з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів банку може вживати заходи щодо відновлення фінансового стану банку шляхом:
1) погашення вкладником банку простроченої заборгованості за наданим банком кредитом позичальнику, якщо вкладник одночасно є позичальником банку та строк виконання зобов'язання банку за вкладом настав після введення мораторію;
2) погашення вкладником банку простроченої заборгованості за наданим банком кредитом позичальнику, якщо вкладник та позичальник є різними особами та строк виконання зобов'язання банку за вкладом настав після введення мораторію;
3) погашення третьою особою, яка не є клієнтом банку, простроченої заборгованості за наданим банком кредитом позичальнику, якщо таке погашення здійснюється грошовими коштами;
4) погашення вкладником банку простроченої та/або пролонгованої
заборгованості за наданим банком кредитом позичальнику, якщо вкладник та позичальник є різними особами та на зобов'язання банку за вкладом поширюється дія мораторію, але відповідний захід є одним із заходів відновлення фінансового стану банку відповідно до Плану тимчасового адміністратора;
5) погашення, в тому числі дострокове, вкладником банку заборгованості за наданим банком кредитом позичальнику, якщо вкладник одночасно є позичальником банку та на зобов'язання банку за вкладом поширюється дія мораторію, але відповідний захід є одним із заходів відновлення фінансового стану банку відповідно до Плану тимчасового адміністратора.

При цьому врегулюванні правовідносин щодо вирішення вищезазначених питань тимчасовий адміністратор має враховувати норми Цивільного кодексу України, що регулюють питання виконання та припинення зобов'язань, а також вимоги Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (зі змінами), та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), в частині правого режиму вкладних рахунків.

Памятка НБУ по потребительскому кредитованию

Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й    Б А Н К    У К Р А Ї Н И

ПАМ’ЯТКА ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ
ЗА СПОЖИВЧИМ КРЕДИТОМ 

І. Рішення про отримання споживчого кредиту - відповідальне рішення 

Для прийняття виваженого рішення щодо отримання в банку споживчого кредиту позичальник повинен знати таке.
Споживчий кредит – це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов’язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
Отримання кредиту передбачає обов’язок позичальника повернути у встановлені кредитним договором строки основну суму боргу (суму, яка була отримана від банку), а також сплатити проценти за користування кредитом.
Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення позичальником інших платежів, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов’язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів, інших осіб, біржові збори тощо).
Якщо передбачені кредитним договором платежі не здійснюються або здійснюються несвоєчасно та/або в неповному обсязі, то банк може пред’явити вимогу споживачеві про сплату неустойки (штрафу, пені). Право банку пред’явити таку вимогу, як правило, зазначено у кредитному договорі.
У разі невиконання позичальником обов’язків, установлених кредитним договором, щодо забезпечення повернення кредиту, а також у разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, яке залишається в користуванні позичальника, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих процентів. Право банку пред’явити таку вимогу також, як правило, зазначено у кредитному договорі.
Пам’ятайте! Для прийняття остаточного рішення про отримання споживчого кредиту Ви повинні самостійно реально (виважено) оцінити свої потреби в його отриманні, а також свою фінансову спроможність своєчасно погашати та обслуговувати такий кредит. Це означає, що Ви повинні оцінити, яку суму грошових коштів, виходячи з обсягу Ваших фактичних доходів, а також життєво необхідних (купівля продуктів харчування, ліків тощо) та обов’язкових (оплата комунальних послуг тощо) витрат, Ви можете регулярно протягом дії кредитного договору направляти на сплату всіх платежів за кредитом.

II. Уважно вивчіть усю інформацію про кредит, умови його обслуговування та погашення

Для прийняття виваженого рішення про отримання споживчого кредиту необхідно отримати від співробітників банку вичерпну попередню інформацію про умови кредитування, у тому числі про усі без виключення платежі, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Пам’ятайте! Ваше право на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації закріплене Законом України “Про захист прав споживачів” (стаття 11) та Законом України “Про банки і банківську діяльність” (статті 55 та 56).
Порядок надання банками споживачу необхідної інформації встановлений Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808 (далі – Правила № 168).
До попередньої інформації, яку Ви можете отримати перед укладенням кредитного договору зокрема належить: можлива сума кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, цілі, на які кредит може бути Вами використаний, форми та види його забезпечення, необхідність здійснення оцінки майна, тип процентної ставки (фіксована, плаваюча), порядок погашення кредиту, можливості та умови дострокового повернення кредиту, а також орієнтовна сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб).
Уважно вивчіть умови кредитування. Зверніть увагу на посилання на тарифи, які містяться в цих умовах, щодо здійснення банком послуг. Запросіть інформацію про тарифи у співробітників банку та ознайомтесь з нею.
Будьте особливо уважними, розглядаючи можливість отримання кредиту в іноземній валюті. Не забувайте, що протягом усього строку дії кредитного договору Ви наражаєтесь на валютні ризики під час виконання зобов’язань за ним. Ці ризики виникають внаслідок того, що отримуючи доходи в гривнях, Вам необхідно забезпечувати виконання своїх зобов’язань у тій іноземній валюті, у якій згідно з умовами кредитного договору визначено (номіновано) заборгованість за кредитом. Це означає, що для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Вам необхідно буде здійснювати купівлю іноземної валюти.
З огляду на це суттєвим для Вас має стати питання витрат, пов’язаних з купівлею іноземної валюти. Купувати іноземну валюту в обмінному пункті Ви будете за курсом, встановленим на момент здійснення валютно-обмінної операції. У разі купівлі банком безготівкової іноземної валюти за Вашим дорученням на міжбанківському валютному ринку, Вам необхідно буде сплатити додаткову комісію та/або біржовий збір, а також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Не менш важливим є і питання строків проведення операцій купівлі іноземної валюти. Так, якщо купівля іноземної валюти в обмінному пункті банку здійснюється в межах одного дня, то купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку вимагає більш тривалого часу, що слід врахувати з метою забезпечення своєчасної сплати кредитної заборгованості та/або процентів/комісій за користування кредитом.

Зверніть увагу на базу розрахунку платежів, тобто суму, на підставі якої робитиметься розрахунок Ваших платежів. Зокрема, це може бути сума наданого кредиту або сума непогашеного кредиту, або фіксована сума тощо.
Зверніть увагу на те, що окремі умови кредитування (особливо пільгові!!!) можуть діяти протягом не всього строку користування кредитом.
Врахуйте, що відповідно до вимог статті 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг, у тому числі надання споживчого кредиту.
Таким чином, у разі якщо банк пов’язує можливість видачі Вам кредиту з Вашим обов’язком укласти відповідні договори страхування, виключно зі страховими компаніями, або отримати посвідчувальні написи нотаріусів, перелік яких визначає сам банк, усупереч Вашій згоді, Ви маєте право обрати інший банк, який пропонує найбільш прийнятні для Вас умовами кредитування.
Для прийняття оптимального рішення Вам слід ознайомитись з пропозиціями декількох банків, які видають споживчі кредити. Одержана інформація дозволить Вам порівняти пропозиції за споживчими кредитами в різних банках та вибрати найбільш прийнятну.
III. Уважно вивчайте кредитний договір та інші документи 

Не поспішайте підписувати документи. Перед підписанням кредитного договору ретельно вивчіть його зміст. З цією метою, якщо у Вас є така можливість, візьміть проект кредитного договору (до його підписання) додому для більш уважного вивчення тих умов, які встановлюють Ваші зобов’язання (відповідальність). Переконайтесь, що запропонований банком для підписання зміст кредитного договору не містить умов, сутність та значення яких Вам не зрозумілі.
Якщо будь-які умови кредитування Вам не зрозумілі, просіть роз’яснення і відповідні документи у співробітників банку, з’ясовуйте і уточнюйте усі питання, які цікавлять Вас, або є для Вас незрозумілими.
Якщо Ви не одержали необхідного (вичерпного) роз’яснення, краще відкладіть прийняття рішення про отримання кредиту на запропонованих Вам умовах.
У цьому разі рекомендуємо також повідомити про даний факт в _____________________________________________
(зазначається назва територіального управління Національного банку України, що здійснює нагляд за банком – юридичною особою)

за адресою:
__________________________________________________________________.
(зазначаєтся адреса територіального управління Національного банку України, що здійснює нагляд за банком – юридичною особою)

Така інформація сприятиме підвищенню якості нагляду за банками та покращенню їх роботи.
Залишаючи у банку заяву на отримання кредиту, зверніть увагу, що така заява може бути Вашою пропозицією (офертою) укласти кредитний договір на умовах, передбачених цією заявою. Ухвалення (акцепт) банком цієї заяви (Вашої пропозиції) означатиме укладення кредитного договору без додаткового повідомлення Вас про даний факт.
Зверніть увагу, що відповідно до вимог Правил № 168 кредитний договір в обов’язковому порядку має містити таке:
 • детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача;
 • графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил № 168. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом;
 • сукупну вартість кредиту, зазначену як в процентному виразі (у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних)) так і в абсолютному значенні подорожчання кредиту (у грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.
Уважно вивчивши умови кредитного договору, ще раз зважте усі "ЗА" та "ПРОТИ" щодо отримання кредиту. Розсудливо визначте свої можливості щодо своєчасного повернення кредиту з урахуванням процентної ставки за ним та сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань, що пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
IV. Підписання кредитного договору - найвідповідальніший етап
Пам’ятайте! Підписавши кредитний договір (заяву-оферту), Ви погоджуєтесь зі всіма його умовами і приймаєте на себе зобов’язання щодо їх виконання, зокрема щодо повернення у встановлені строки суми основного боргу і сплати всіх належних платежів, за невиконання (неналежне виконання) яких банк матиме право звернутися з позовом до суду.
Підписуйте кредитний договір (інші документи банку), тільки у тому разі, якщо Ви впевнені в тому, що всі його умови Вам зрозумілі, Ви чітко усвідомлюєте, які платежі, у якій сумі, у який термін і в якій валюті Вам необхідно буде сплачувати, і Ви абсолютно переконані, що зможете це зробити.

---